Розділ 24 Афіна мене вб’є!

Ріеро фон Варретт

Схоже я переоцінив свої сили, або це моя карма за те, що сам творив в Академії драконів за час свого навчання. Розібрався з одними, другі підоспіли. Розібрався з другими, з’явилися треті. А потім і перші оговталися і знову за своє. Замкнуте коло якесь.

Сьогодні Ітіс мало не покалічив студента. І кого! Ним виявився друг Афіни! І хоч я до цього не маю ніякого відношення, але ж Афіна мене живцем з’їсть за свого друга. Відправив Фроста в медичний центр, а сам став у пару з Ітісом.

– Тепер спробуй те ж саме на мені! – скомандував я, готовий до атаки.

– Але ж ви професор, – почав відступати Ітіс.

– Сприймай мене як свого противника, а не викладача.

– Але ж ви сильніші за мене?

– А ти сильніший за Фроста, але це не заважало тобі, – повідомив йому. – Нападай!

Нового запрошення не потрібно було. Ітіс зібрав магію і направив її до мене. Помах руки, і закляття розривається на шматки.

– Гарна спроба, але невдала.

Нове закляття, ще більшої сили і знову я відбиваю його без зайвих зусиль.

– Маєш ще одну спробу, – заявив я.

Останнє закляття Ітіс плів виважено, враховуючи свої попередні помилки. І я дійсно оцінив його майстерність і силу. Але цього було замало, тому і це закляття було розбите без зусиль.

– Тепер моя черга, – з усмішкою повідомив я і помітив як блідніє хлопець. – Захищайся! – звелів я і випустив в хлопця закляття.

Вогняне закляття врізається в виставлений Ітісом щит і останній розлітається на друзки. Силова хвиля збиває хлопця з ніг.

– Хочу щоб ви запам’ятали, студенте Ітіс, що завжди знайдеться хтось сильніший за вас, – помах руки і щойно створена водяна куля лускає над студентом, обливаючи його водою. – Студент Ітіс, пройдіть в медичний центр. І схоже, вам таки доведеться щось зробити зі своїм волоссям.

Досить пізно помітив, що волосся Ітіса почало тліти від залишків вогняного закляття, тому і викупав його у воді. Сподіваюся, це буде для нього уроком.

Обдивився решту курсу. Їх муштрувати і муштрувати, але вони кращі за старші курси. Там важко привити дисципліну, коли її не було з самого початку навчання.

Побачив захват на обличчях студентів і зрозумів, що тут таки не все втрачено.

Поглянув на студенток з факультету зіллєваріння. Їх тут взагалі чути не було. І сварок поменшало і фізична форма стала кращою. Можливо всім ввести основи фізичної підготовки, щоб були більш дисциплінованими? Потрібно запропонувати таку ідею ректору.

– Студентки Гелер та Варош, якщо проявите успіхи у навчанні, переведу вас назад на факультет зіллєваріння, до закінчення терміну вашого покарання. Заняття закінчено, – повідомив я і зник в порталі.

– Професор фон Варретт, вас чекає ректор, – повідомила Касія, як тільки я з’явився в своєму кабінеті.

Що ж, справи почекають. У мене ж була пропозиція до ректора, то ж все дуже вчасно.

Цього разу не став використовувати портал, адже кабінет ректора був в сусідньому коридорі.

– Проходьте пане фон Варретт, – запросив ректор. – Я сьогодні зібрав увесь викладацький склад, щоб нарешті представити вас.

– Доброго дня, – я обвів поглядом кабінет ректора.

Як він і казав, крім феї Вілеї та гремліна Грандеву, решта були людьми. Дванадцять викладачів в такому великому університеті. Воно й не дивно, що на мене навішали так багато обов’язків. Тут взагалі нема кому викладати. І це єдиний університет на континенті! Якось все дивно. Скоро бойових магів взагалі не буде кому навчати, а це ж основний факультет! Захист королівства!

Після знайомства з професорами, я вирішив перейти одразу до справи.

– Пане ректор, у мене є декілька питань та пропозицій, – розпочав я.

– Залюбки послухаємо вас, адже я вже побачив результати вашої роботи.

– Радий, що ви оцінили. Але в мене є запитання. Ви не казали, що я буду ще й деканом бойового факультету, – почав я з головного.

– Професор фон Варретт, я дійсно про це забув, – зніяковів ректор. – Але там досить мало роботи, і ви її і так робите на посаді проректора. Решту допоможе Касія. І я підніму вам зарплатню вдвічі, – додав наостанок ректор.

«Вдвічі? Нічого собі», – здивувався я.

– Добре, вважаємо це питання вирішеним. А тепер у мене є пропозиції щодо навчального процесу.

Бесіда з ректором пройшла напрочуд вдало. Час був використаний з користю і настрій від цього поліпшився. Ректор, як і решта професорів, схвально прийняли мої ідеї і обіцяли зробити все що можна, щоб втілити їх в реальність. Погодилися і додати для всіх обов’язкову дисципліну фізичної підготовки. Але тут на мене чекав сюрприз, адже викладати її крім мене не було кому. Отже, я отримав додатково ще один предмет і мою зарплатню збільшили ще вдвічі.

Дорогою роздумував над кращим втіленням своїх ідей і сам не помітив, як опинився біля медичного центру. Що ж, я й справді хотів дізнатися у лікаря наскільки серйозні поранення у моїх студентів.