Розділ 21 Турботи

Ріеро фон Варретт

Що не день то нові турботи. Сьогодні ще й проблеми у Афіни. І що там трапилося на занятті з медитації? Потрібно буде дізнатися, адже у моєму світі таких занять, як і викладачів фей, не було. З палати мене безцеремонно вигнали і нічого не пояснили. Єдине що я зміг, це дізнатися у лікаря Ліовера, що відьма просто перехвилювалася і їй не завадить трохи відпочинку. Що ж, нехай відпочиває, але я не вірю в те його «перехвилювалася».

Хоч ці роки я й був не досить хорошим нареченим, але характер Афіни я таки вивчив. Світ буде руйнуватися, а вона навіть не зверне на це увагу. Ця відьма не така вразлива, як може здатися на перший погляд. Хвилювання – це не про неї. То що ж сталося? Питання, на яке може відповісти лише одна особа. Норовлива відьма, яка відпочиває в медичному центрі.

До речі про викладачів. Можливо прийшов час познайомитися з ними? Що вони собою представляють? Адже раніше в мене не видалося часу це зробити. Та й ректор не приділив уваги цьому моменту.

Рішення одразу сформувалося в голові і я пішов втілювати його в життя до кабінету ректора.

– Це дійсно мій прорахунок, – заявив ректор, коли я висловив йому своє побажання. – Часу було так обмаль, що я не встиг познайомити вас з усіма. До мене вже приходили і інші професори, через цей недогляд. Професор Грандеву взагалі заявив, що де таке видано, що студенти знають про дракона в університеті, а викладачі ні.

– Дякую, це покращить мою роботу. А ще хотів уточнити, крім феї Вілеї та професора Грандеву чи є ще викладачі інших рас?

– Ні, на сьогодні вони єдині. Але серед студентів є представники фей. Але ж ви і так це вже знаєте.

– Так, – щодо зниклих студентів ми так ні до чого і не прийшли, поки що.

А мені потрібно більше дізнатися про фей та гремлінів. Що вони з себе представляють?

Кабінет ректора я покинув повністю задоволений, але хорошого настрою вистачило лише на дорогу до мого кабінету. Тут мене чекала стурбована Касія.

– Що трапилося?

– Вона протягнула мені мій планшет, який я забув у приймальній.

Доторкнувся магією і одразу оглянув всі зміни, що відбулися в університеті. Так, а це що таке?

– І де вони? – суворо запитав Касію.

– Біля брами. Вона їх не пропускає. І вони вже півгодини сперечаються з Гелефом.

Охоронця потрібно було терміново рятувати, тому я не гаючи часу відкрив портал до брами.

Картина, що відкрилася мені, була невтішною. Бідний Гелеф вже не радий був тут працювати і міг поступитися будь-якої миті. Схоже, ці троє знають істину природу нашого охоронця.

– Що тут відбувається? – грізно проревів, відволікаючи увагу фейрів на себе. – Чому студенти дозволяють собі приходити на заняття коли їм заманеться? Чи ви не знаєте правил університету? – пас рукою і три примірника правил опустилися на невдоволених студентів.

– Ви мабуть ще не знаєте хто ми, – заявив один з них.

– Чому ж не знаю, – я помахав планшетом. – Я ознайомився з вашими досьє ще учора, коли ви вчасно не прибули на заняття. А сьогодні мене цікавить, причина вашого запізнення.

Обвів поглядом фейрів, але ніхто з них і слова не мовив.

– Отже поважних причин ні в кого немає? Тоді будете відбувати покарання, – я задумався над тим, що б такого їм загадати.

На перший курс бойовиків відправляти цих не можна, до усього там вже і так забагато студентів. Потрібно щось інше.

– Три місяці помічники в їдальні. Гелеф, пропусти їх. За відбуванням покарання прослідкую особисто!

– Якийсь дракон нам не указ, – заявив Астон-Арн, як я вже встиг зрозуміти саме він є представником правлячого роду фей.

– Якийсь – не указ, а от проректор Шелвонського університету магії – так. Тому, якщо хочете навчатися тут, то слідуйте усім правилам.

Розвернувся, створив портал і ступив у нього.

Увечері просто не знав чим себе зайняти. Блукав пустими коридорами університету, в той час коли студенти насолоджувалися теплою погодою у парку. Але схоже я тут був не один. Зачаївся біля одної з ніш і трішки зачекав. Не дарма. Дракон задоволено загарчав і я швидше відчув ніж побачив, як коридором йшла Афіна. Що ж моя люба, ти сама напросилася.

Зловив відьмочку у той момент коли вона проходила повз мене. Повернувся зі своєю здобиччю у нішу і притис відьму міцніше до себе. Не міг відмовити собі в такому задоволенні. Дракон нарешті перестав метатися і насолоджувався присутністю пари, та її неймовірним ароматом півоній. Який же я був дурний, що втратив стільки часу.

– Відпусти, – ожила Афіна.

Лише посміхнувся і схилився ще нижче до неї.

– Відпусти, – повторила вона.

– Хтось має відпочивати в медичному центрі, а не бігати коридорами університету!

– Мені там набридло!

– Набридло, кажеш.

– Так, навіть поговорити нема з ким! – видала обурено дівчина.