Розділ 9-2

– Ти бачила, – не міг вгамуватися друг. – Справжній дракон! Це просто диво, що він буде тут викладати! Ще й у першого курсу! Оце пощастило!

– Бачила, бачила, – відмахнулася. – Ти давай приходь в себе і розповідай мені про цей світ. А то скоро мене почнуть у чомусь підозрювати.

– Добре, але давай спочатку вирішимо нагальні проблеми, – запропонував друг.

– Це ж які? – уточнила.

– Сніданок, Афіно!

– О, добре що є ще хтось, хто буде слідкувати за твоїм харчуванням, – відмітила Клеменсія, проходячи повз нас.

– Так, я про це потурбуюся, – гордо заявив Дерек, узяв мене під руку і ми пішли за натовпом студентів, які, на відміну від мене, не забули про їжу.

В їдальні нічого не змінилося, окрім того, що страви на мою тацю тепер наставляв Дерек. Я лише оцінююче поглядала на гору тарілок, яка невпинно росла.

– Досить, – не витримала я.

– Ще один десерт, – заявив хлопець ставлячи останню тарілку.

Я тяжко зітхнула. Мені ніколи це не з’їсти.

Розмістившись за столом, я прискіпливо оглядала страви. Взяла тарілку з відбивною щедро приправленою соусом. Я такого точно їсти не буду. Піднялася з-за столу, щоб повернути тарілку на місце.

– Ти бачила! – несподівано вигукнув Дерек і я з переляку махнула тарілкою. Тарілка то залишилася у мене в руках, а от її вміст кудись полетів. Швидко сіла за стіл і втиснулася в стілець. Криків обурення не було і я з опаскою поглянула в напрямку, якому зникла їжа. Хлопчина з модною стрижкою «їжачком» здивованим поглядом дивився на відбивну, що приземлилася на його тарілку.

– Дякую, – здивовано вигукнув хлопець. – А соус? – продовжив він і на відбивну, точнісінько по її центру приземлився вищезгаданий соус, який розтікся великою плямою. – Оце так сервіс, – протягнув він, вгризаючись зубами в шматок м’яса.

Фух, схоже пронесло. Цього разу. До речі, забула сказати, є у мене одна здатність від якої не можу позбутися. Зі мною постійно щось трапляється. Чомусь у самі відповідальні моменти я стаю незграбною, перечіпаюся, гублю щось, або як сьогодні випускаю з рук. Ніби моє тіло мене підводить. Скільки я вже зіль перепробувала, але нічого не допомагає. Тому і доводиться миритися зі своєю вдачею, а точніше невдачею.

– Що ти там побачив? – прошипіла я Дереку, коли серце перестало шалено калатати.

– Дракон снідає тут, – так само тихо відповів він. Хлопець навіть не помітив, що сталося з вмістом моєї тарілки, адже був поглинутий спостереженням за Ріеро.

Я теж мельком поглянула у той бік. Ріеро сидів за столом і прискіпливо оглядав свій сніданок. Так, потрібно це закінчувати. Дерек же навчатися нормально не буде через цього дракона.

– Дерек, отямся. Ми сюди снідати прийшли, а потім у нас купа справ!

– Ти права, – хлопець нарешті повернувся до свого нормального стану.

Я ще раз оглянула свою тацю і помітила, що на ній були всі страви які я полюбляю. Дерек теж розглядав мою тацю.

– Афіно, а де ділася відбивна? – поцікавився хлопець. – Я лишив її на твоїй таці, оскільки у мене місця вже не було.

Упс. Виявляється то Дерек собі взяв.

– Яка відбивна? – здивовано подивилася на хлопця.

– Ти тарілку з нею тримала у руках. Вона ще згори була помащена смачнючим соусом приготованим за драконячим рецептом.

Тьху, ти! І тут драконів приплів!

– Не знаю. Не було тут ніякої відбивної, – добре, що тарілку я вже встигла вдало заховати.

– Але ж я точно її брав! – наполягав хлопець.

– То де ж вона? – я з викликом поглянула на Дерека. – Полетіла? Разом з смачнючим соусом?

– Ні, полетіти вона точно не могла, – спокійніше мовив Дерек.

Почула задавлений смішок, за своєю спиною. Це що ж виходить, він не тільки підслуховує, а ще й слідкує за мною?

Але обертатися не стала, а дивилася на Дерека, який продовжував свердлити мене поглядом.

Е ні, друже. На брехні ти мене не спіймаєш. Маю багаторічний досвід. Я скосила погляд на хлопця, який вже впорався з відбивною та соусом. Ну все, слідів не лишилося. Тобі сьогодні пощастило, будеш винен мені.

– А звідки ти знаєш мої улюблені страви? – вирішила я змінити тему розмови, тим паче відбивну вже не повернути.

– А що твої вподобання не змінилися? – примружився Дерек.

– Ні, все як я люблю. Дякую.