Розділ 9-1 Проректор

Афіна Віндор

Ранок почався зовсім не з кави, а з шикування на площі перед університетом. І це все о сьомій ранку!

З вигляду студентів одразу скажу, що ніхто не очікував такого раннього підйому, а тому всі були сонні і не в зовсім належному вигляді. Я з боєм відвоювала собі місце у першому ряду, щоб подивитися хто ж вирішив розпочати наше навчання на день раніше. Кинула лише один погляд щоб застигнути з відкритим ротом. Поряд з ректором стояв мій дракон! Хоча який він мій? Так, просто дракон.

Ріеро ціпким поглядом оглядав не дуже рівні ряди першокурсників, які не поспішали втихомирюватися і голосно гомоніли. Мене він удостоїв лише мимобіжним поглядом.

– Тиша! – вигук підсилений магією рознісся по рядах студентів.

Всі замовкли і нарешті поглянули на ректора, який тільки цього і чекав.

– Сьогодні ви вже студенти Шелвонського університету магії. І тому я радий вас усіх вітати. Хочу зауважити, що від сьогодні ви маєте слідувати правилам університету, з якими можете ознайомиться тут, – ректор змахнув рукою, і кожному студенту до рук упав товстий збірник правил. – Я хочу щоб ви вивчили правила, і не порушували їх.

– Ох, та тут правил стільки, що я за життя все не перечитаю! – пошепки обурювалася Дереку, листаючи книгу.

Краєм ока помітила, що Ріеро усміхнувся на моє обурення. Міг би й не підслуховувати!

– Ознайомлення залиште на потім, а сьогодні я хочу повідомити вам ще одну новину. Ми вже досить давно подавали запити на острови, про необхідність нових викладачів, і нарешті нас почули. До нас приїхав професор Ріеро фон Варретт. Він буде викладати бойові мистецтва, а також візьме на себе обов’язки проректора з виховної роботи. А отже тепер професор фон Варретт буде слідкувати за дисципліною в університеті.

Я від несподіванки прискіпливіше поглянула на ректора. Він не жартує? Проректор, а на додачу ще й викладач бойових мистецтв? І коли цей всюдисущий дракон встиг! Він же в цьому світі не довше за мене, а то й навіть менше.

Обурювалися і студенти, яких вочевидь теж не задовольняли очікувані зміни. Хоча ні. Я прислухалася до гомону, і зрозуміла, що обурююся тут лише я! Решта студентів були в захваті від почутої новини!

Ректор зробив паузу аби студенти втихомирилися і продовжив.

– Хочу довести до вашого відома, що ці зміни в першу чергу вплинуть на вас, першокурсників. Адже професор фон Варретт буде викладати бойові мистецтва саме у першого курсу, щоб привити вам дисципліну від самого початку.

На цих словах бойовики ще голосніше загуділи, і всі як один ринулися в перші ряди, щоб краще розгледіти свого викладача. Все відбувалося так миттєво, що мене відтіснили з першого ряду і ось я вже сама стою позаду всіх. Роззирнулася. А ні, не сама.

– А ти чому тут? – запитала Клеменсію.

– Що я дракона не бачила? – відповіла дівчина, зрозумівши суть мого питання.

А вона мені подобається.

– І справді, що вони всі знайшли в тих драконах?

– Схоже, хтось тут ображений на драконів? – уловила мій настрій Клеменсія. – На всіх, чи на конкретного?

А ця дівчина досить прониклива. Хто вона в біса така?

– Не важливо, – махнула рукою.

Не буду ж казати, що мало того що на конкретного, та ще й на конкретно цього!

– А цікаво виходить, чому два роки дракони нас ігнорували, а тут вирішили прислати викладача? Вони ж не хочуть сказати, що не бачили прохань університету. Чому саме зараз?

Я лише похитала головою. Нічого я не тямлю в цьому. Принаймні поки що. Потрібно витягати Дерека з перших рядів шанувальників дракона і почати розпитувати про цей світ.

– Афіна! Ти чого тут? – а ось і цей шанувальник драконів. Нарешті помітив, що мене немає поруч.

Друг не розгубився, і схопивши мене за руку, затягнув назад до першого ряду.

– Ти бачила який він? Невже і я досягну такого рівня? – шепотів Дерек не зводячи погляду з дракона, в той час коли Ріеро щось розповідав про свою роботу, та університет.

– Дерек, отямся. Він дракон, у них і магія сильніша і регенерація швидша. Відьмакам до них далеко.

– Вмієш же ти спустити з небес на землю, – образився друг, і вже далі мовчки слухав Ріеро.

Теж мені викладач. Подумаєш, бойові мистецтва! Ну то й що, що на нього всі витріщаються, і не тільки дівчата, у яких вже он навіть слина тече, а навіть хлопці! Та що казати, навіть Дерек з відкритим ротом стоїть!

Ріеро нарешті закінчив свою промову, і нас відпустили.