Розділ 7-1 Студентка

Афіна Віндор

Його пильний погляд вивчав мене, а руки міцно притискали до його тіла. Ріеро не був здивований чи невдоволеним. Він просто вивчав, ніби підмічаючи найменші зміни, що відбулися за цей час. А от я здивувалася. Що він тут забув? Він же мав лишитися там, у рідному світі. Це ж він мав розповісти Арії де я пропала! А тепер що? Хто повідомить сестрі де ми поділися, якщо обоє застрягли в цьому світі?

Раптом я зовсім не доречно згадала обставини, при яких ми розійшлися в нашому світі. Це ж я йому стільки усього наговорила, що без скандалу не обійтися. Але Ріеро мене здивував. Він закінчив мене вивчати, відсторонив мене від себе і впевнившись, що я стою на ногах, відпустив.

– Афіно, треба бути трохи обережнішою. Ти вже вдруге, за неповні два дні мало не збиваєш мене з ніг, – повідомив дракон і нахабно посміхнувся. – До речі, акторка з тебе нікудишня.

От халепа! Він таки зрозумів, що тоді в Академії драконів, була я. І що тепер буде? Стоп. Але ж я зовсім не цього очікувала. Він же й слова не сказав про нашу останню розмову.

Схвильовано поглянула на дракона, але на мій подив він був абсолютно спокійний і не збирався влаштовувати скандал.

– Успіху зі вступом. Поговоримо пізніше, – пообіцяв Ріеро і зник за дверима.

Так, пізніше. Наодинці і без купи свідків.

– Цікаві у вас знайомства, – відмітив статний чоловік, що проводжав Ріеро до дверей. – Проходьте, подивимося на ваші таланти.

– Отже, студентка Віндор, – вивчивши мою справу мовив чоловік, який виявився ректором. – Артефакторика. Досить незвично для дівчини. Тим паче для відьми.

У мене всередині все похололо. Невже знову повторюється? Мені і тут відмовлять у навчанні? І знову через упередження. Але наступна фраза ректора, змусила мене заспокоїтися.

– У вас не тільки хороші здібності, а ще й хороші рекомендації.

Це на що він натякає? Ріеро щось йому сказав про мене? Але коли? Чи було достатньо того, що він мене знає? Але те що мовив далі ректор ввело мене в стан блаженства.

– Ви зараховані на перший курс факультету артефакторики. І якщо ви з будь-яких причин вирішите, що це не для вас, ми зможемо обговорити ваше переведення на інший факультет, згідно правил Шелвонського університету магії.

– Такого не буде. Я впевнена у своєму виборі, – заявила я.

– Тоді не буду вас затримувати, – мовив ректор і вказав на двері, протилежні тим в які я увійшла.

– Дякую, – вигукнула і чимдуж побігла до протилежного виходу.

Схоже, учорашня поразка в Академії драконів таки похитнула мою впевненість у власних силах, і сьогодні я таки переймалася, чи вдасться мені поступити тут, в іншому світі.

– Як все пройшло? – на вулиці мене вже чекав Дерек.

Я крутила головою в пошуках Ріеро, адже у мене до нього було декілька питань. Але дракона ніде не було. Дивно. Судячи з обставин при яких ми розлучилися в нашому світі, я очікувала принаймні невдоволення та претензії з боку дракона. Але його ніби підмінили.

– Мене прийняли, – повідомила я другу. – А тебе?

– Теж. Як і планував на бойовий, – відповів Дерек і потягнув мене кудись убік.

– Куди ми йдемо?

– Сьогодні потрібно встигнути оформитися в гуртожиток. Решту вирішимо завтра, – підмигнув він.

Повірити у це не можу! Я стала студенткою. Все як я хотіла, але в чужому світі. Хоча, як на це подивитися. Я народилася у цьому світі, тому і він мені рідний, отже все в мене має тут вийти. От тільки…

– Чому засумувала? – Дерек одразу вловив зміну мого настрою.

– Моя сестра скоро відкриє перехід і мені доведеться повернутися додому.

– А вдома тебе чекають рідні, наречений, навчання, – почав перераховувати Дерек.

– Рідні на мене сердяться через те, що я втекла з дому. Навчання мені не світить, оскільки ректор вигнав мене з приймальної і не забажав навіть дивитися на мої здібності, – тяжко зітхнула.

Про нареченого я змовчала. І тим паче не повідомила, що він пішов за мною у цей світ. Буду вважати, що в цьому світі я починаю нове життя, а отже ніяких наречених, і невдоволених рідних.

– То що тобі заважає залишитися тут? Рідні скоро заспокояться і змиряться з твоїм вибором, зате тут ти будеш навчатися.

А й справді. Дерек діло каже. От тільки Ріеро не погодиться з цим. Можна було б спробувати вмовити його, але не після того, що я наговорила йому в спальні. Навряд чи він буде мене слухати. Хоча… Наша зустріч в приймальній мене здивувала. Не тим, що я не очікувала побачити тут Ріеро, його поведінка була зовсім іншою. З нареченим однозначно потрібно поговорити.

– Дерек, а багато у вас тут драконів?

– Драконів зараз немає на континенті. Вони повернулися на острови, і вже досить довгий час не показуються звідти. А раніше майже всі викладачі були драконами, зараз же це рідкість. Все більше викладають люди, гремліни та феї. Драконів не лишилося.

– Гремліни та феї? – здивовано перепитала.

– Ти взагалі нічого не пам’ятаєш? – співчутливо мовив Дерек. – Наша подруга фея Вілея. Вона зараз викладає тут.