Розділ 3-1 Сніданок

Афіна Віндор

Сніданок проходив у повній тиші: Арія, Ріхтер, Ріеро, хлопчаки Ромен і Ремес та я. Всі сиділи невдоволені. Схоже, за ніч у цьому будинку нічого не змінилося.

Ріхтер ще не відійшов від своєї феєричної появи в палаці короля з іншого світу, а Арія була занепокоєна проблемами з магією. Я ще не відійшла від свого провалу в Академії. А Ріеро… Хто розбере їх цих драконів, що йому було не так.

Навіть хлопчаки, які завжди пустували, вели себе сьогодні досить стримано, і лише поглядали один на одного.

Ріеро теж до речі час від часу кидав на мене задумливі погляди, але так нічого і не сказав.

Це теж неабияк мене турбувало. Адже після сніданку мене чекала бесіда з нареченим, а я й досі не вирішила, що буду робити далі.

Напруга відчувалася у всьому. І у відносинах Арії з Ріхтером, і у наших з Ріеро. А ще у мене було стійке відчуття, що сьогодні щось має трапитися.

Їсти не хотілося, і я возила виделкою в тарілці з кашею, намагаючись відтягти майбутню бесіду з нареченим.

– Дякую за сніданок! – першою встала з-за столу і пішла до своєї кімнати.

Не могла терпіти цю напружену тишу. До того ж від розмови з Ріеро мені нікуди не дітися. Тому краще по-швидше це все закінчити.

Не встигла я зайти до своєї кімнати, як за мною увірвався дракон.

– Афіно! Поясни, навіщо тобі Академія драконів? – Ріеро підійшов ближче і принюхався.

Цього тільки не вистачало. Невже він все зрозумів? Але зараз мій запах мав бути звичайним. Учора ректор зняв всі ефекти моїх зіль, та й не протрималися б вони так довго.

– Я хочу розвинути свій дар!

– Але ти в мене і так досить талановита.

– У чому Ріеро? Магії в мене обмаль. А дар артефактора ви не даєте мені розвинути!

– Але ж цей дар притаманний чоловікам!

Я тяжко зітхнула. Знову він мене не чує. Ну і що, що артефактори в основному чоловіки та й ще дракони. А мені що робити зі своїм даром, який до речі сильніший ніж у деяких драконів! Якби ж я мала хоч щось ще, але ні. Цей дар був усім, що я мала.

– Що ти будеш робити далі? – поцікавився дракон. – Будеш навчатися в Академії?

– Ні, – призналася я Ріеро. – Я не буду навчатися в Академії.

Так, я це сказала, хоч як гірко мені не було від цих слів.

Я відкрила двері до ванної але так і не переступила поріг. Ріеро схопив мене за руку, маючи намір продовжити бесіду.

– Афіна, ти моя істинна пара, і я хочу бути з тобою. Але у нас суцільні непорозуміння.

– Добре, що ти хоч це помітив! – їдко зауважила я.

– Через два місяці тобі виповниться вісімнадцять і ми одружимося! – додав Ріеро.

– Одружимося? – вигукнула я, здивовано глянувши на дракона. – Що це ти собі надумав? А мене ти запитав?

– А що не так? – він і справді нічого не розумів.

– Все! – вигукнула я, і мене ніби прорвало. – Ти придумав якісь істинні пари драконів, традиції і тому подібне. Але я відьма! І не маю слідувати твоїм традиціям! Я взагалі не маю наміру виходити заміж. Я ще занадто молода! Арія он до 25 років гуляла, і якби не родова магія, то взагалі б не задумувалася над одруженням! Тому і я поспішати не буду! У мене є плани на життя, і тебе в моїх планах немає! – прогарчала я не гірше дракона і переступила поріг ванної кімнати.

– Афіна! – почула стурбований вигук Ріеро, перш ніж перехід поглинув мене.

________________

То куди потрапила Афіна? Дізнаємося трохи пізніше. А завтра побудемо ще трохи з Арією та Ріхтером.

Любі мої, якщо вам подобається історія не забувайте підтримувати автора коментарями та вподобайками.