1

Дзвінок від Наталі, завше є провісником великих неприємностей та чималих проблем для мене. Це й не дивно, адже з тією жінкою нас пов’язувало понад десять років подружнього життя, яке закінчилося такою паскудною річчю як – розлучення. Тоді ми побили багато горщиків і надалі спілкувалися тільки коли на це виникала нагальна потреба. Схоже сьогодні був саме такий випадок, раз вона наважилася забути про свою норовливу вдачу й зателефонувала мені аж з-за кордону.

Я прийняв виклик і вже з перших секунд почув зливу нарікань в свою адресу:

– Міську, що ти собі дозволяєш? Знову вирішив мені вставляти палки в колеса? Хочеш виставити мене поганою матір’ю, а самому і надалі бути хорошим таточком?

– Про що це ти? – перервав я гнівну тираду колишньої. – Поясни, що ти маєш на увазі і в чому мене звинувачуєш?

– Де вона? – продовжувала шаленіти жінка. – Якщо з нею щось трапиться, я тобі цього ніколи не пробачу.

Поки Наталя горланить в слухавці мобільного, я починаю помаленьку здогадуватися в чому справа. Мабуть наша спільна донька знову щось натворила. Тільки до чого тут я? Орися вже понад п’ять років живе разом з мамою закордоном і ми бачимося нечасто, тільки тоді коли вона приїздить до мене в гості. Востаннє це було минулого літа, коли Наталя дозволила дівчинці провести тиждень канікул зі мною. Відтоді ми спілкувалися виключно через інтернет, і в поведінці доньки я не помітив нічого дивного та надзвичайного.

– Щось трапилося з Орисею? – перервав колишню дружину я.

– Так, – відповіла жінка. – Вона зникла.

– Як зникла? Куди зникла? Чому зникла?

– Не грай вар’ята, – гаркнула Наталя так гучно, що у мене аж у вусі залящало. – Ти прекрасно знаєш, що вона поїхала до свого Олежика. І в цьому що сталося ти найбільше винуватий.

– Стій, зачекай, вгамуйся, – намагаюся я втихомирити жінку. – Розкажи конкретно що й до чого. Хто такий Олежик, чому Орися до нього поїхала, до чого тут я врешті-решт?

– Ти, що знущаєшся з мене? – гнів колишньої досягнув рівня грозової бурі. – Я негайно вирушаю в дорогу. Завтра після обіду буду в тебе. І начувайся якщо спробуєш хоч слово промовити на захист цієї невдячної негідниці.

Після цього жінка перервала зв'язок залишивши мене розгубленим й стривоженим водночас. Що тепер робити я й гадки не мав, але щось робити треба було. Дзвонити до Орисі не мало сенсу. Вона достатньо кмітлива щоб вимкнути телефона. А якщо й відповість то що я їй скажу? Не дозволити доньці приїздити в гості до рідного батька? Так дівчина вже повнолітня, до того ж має норовливу вдачу, і гарантоване пропустить повз вуха мої заборони. Так у неї ще є старенький дідусь, який обожнює свою онучку, і який з відкритими обіймами прийме давноочікувану гостю в нашому домі.

Знати  хто такий цей Олежик. Може тоді вдасться хоч трохи розібратися у цій непростій ситуації. Різкий дзвінок, на цей раз вже не телефонний, а шкільний, обривають ці мої міркування. Час було поспішати на урок в десятий клас, де я викладаю літературу, бо негоже улюбленому педагогу запізнюватися на зустріч зі своїми учнями. Сьогодні темою нашого заняття було таємниче кохання Михайла Коцюбинського та Олександри Аплаксіної. І поки мої підопічні ділилися своїми враженнями від цієї драматичної історії я мимоволі почав пригадувати історію свого кохання до Наталі. У ній звісно не було ніякої таємничості, а от драматизму за ці роки назбиралося більше чим хотілося б.