Розділ 1. ВАНІЛЬНИЙ ДИМ

Розділ 1. Ванільний дим,

Сувора туманність, лоскотала, скуйовджене волосся, трохи, сумної, жінки, років 30. За останні два місяці, вона перебувала у ейфоричній бульбашці, яку для неї поволі, будував її хлопець, Керем.

Тіана, не сподівалася, що зможе, колись довіритися, іншому чоловіку, після, пережиток травми, але Керем, днем за днем, відвойовував, кожен міліметр, її зраненого серця.

Для Тіани, це були перші стосунки у житті, для неї був важливим він, вона ніколи не оцінювала, його, як гаманець. Керем став для дівчини, символом, того, що і її здатні розуміти, по при її дивакуватість.

Повертаючись весняним вечером додому, дівчина, сильно злякалася, від гудіння авто на магістралі й ненароком, зачепилася за камінь. У ту ж мить, світ наче уповільнився, та завмер, розливаючись перед очима дівчини. Гудіння авто, викликало, дивну суміш головного болю та шуму в вухах, такого, пискливого наче дзижчання комарів, над головою. Тіана, відчула тотальну слабкість, та її ноги, знову, ставали наче прикуті до тротуару. По тіло пульсувала слабкість і відчуття, наче вона щойно, попеклася кропивою. Жінка, не витримала рівноваги й впала на коліна. Пакети з супермаркету, розірвалися й всі покупки покотилися по тротуару. Це ще щастя, що по тротуару, в не посеред, небезпечної дороги.

«О Боже, як це могло статися, що знову напад? Чому так сильно закрутилася голова?» - прокручувалау своїй голові, Ті.

Посидівши на тротуарі декілька хвилин і відчувши, значне покращення й внутрішню опору, дівчина, почала збирати продукти у шопер, який випадково поклала у сумку, ще минулого тижня.

«Добре, що хоч ногою, можу ворушити, сподіваюся, це лише забій!»

Так, як на вулиці було прохолодно, подовжені темно каштанові локони, мимоволі лоскотала обличчя дівчини. Але, від перелому її врятували, зимові лосіни на флісі та зимова куртка, темно гірчичного кольору. Очі, ледь стримали сльози, але вона, все ще трималася.

Поки, Тіана, переживала, перший напад головокружінь після довготривалої ремісії, її кохане Сонечко Керем, на повну проживав, свій вечір у компанії друга Алаза. Хлопці, цього вечера, вирішили, трохи подрифувати на своїх авто, на занедбаному подвір’ї, поруч з їх домом.

- Алазе, газу, додай газу, вивиртай той руль, нарешті, що ти, водиш, як дівчисько, - кричав, Керем на друга.

Алаз на якусь мить втратив пильність, рука ковзнула по рулю, і він на мить, розгубився.

Керем, стояв перед авто, яке гнало прям на нього на шаленій швидкості, й лише показово кричав. Після пережитого, декілька днів тому шоку, про судовий позов, він шукав, пригод не лише для себе, але й не контролював, те, як його рішення, впливають на оточуючих.

Коли до Керема залишалося, метрів 200, Алаз намагаючись, уникнути зіткнення з впертим другом, намагається, скерувати авто повз Керема, висунув голову у вікно авто й крикнув:

- Ти, зовсім, охрінів, Керем, змахайся з дороги, машина не гальмуєєєєє, чуєєєєєш!

- Та, харе, викаблучуватися, скажи правду, що не вмієш їздити.

- Кереме, Досить, брись!

- Що ти, сказав, ну, їдь, їдь сюди, я й кроку не ступлю з цього місця!

Зупинивши авто впритул до дерева у яке мало не вписався Алаз, хлопець вирішує, провчити, нахабного сусіда.

- Я тобі, зараз покажу, як стояти у мене на шляху, старий!

- Ой, та що, ти, так, кіпішуєш, Алазику, все Гуд, все чьотко. Круто проїхався з вітерцем.

Алаз підійшов та шарпнув Керема за рукав олімпійки.

- Чуєш, харе, тут викаблучуватися, я тобі не твої тьолки.

- Та, охолонь, чувак, все круто. Заспокійся. До речі, у мене сьогодні побачення, так що пішов я збиратися. Треба, вигуляти, свою собачку.

- Кереме, не роби дурниць, ти, можеш віднестися до цього серйозно.

- Та, що, Джанан у батьків у селі, а ця, недавно звонила, але ти, тут, вдавав з себе дівчисько за кермом і я якось не чув як у рюкзаку, вібрує телефон.

- Та ясно, не чув, як міг чути, як ти, шукав смерті. Чого ти, добивався, щоб я тебе збив? Переїхав! – крикнув Алаз, підійшовши до Керема, і тицьнувши пальцем йому у груди, - ти, знов обкурився? Скажи правду, ти, чистий?

- Ти, про що? Це ти, офігів! Я чистий! Я без грошей через суд. Яка травка! Все я пішов.

Керем, демонстративно швидко з високо піднятою головою, пішов до старенького паркану, з дротів, щоб перелізти у сусіднє подвір’я.

«Яка, бля, різниця, чи я курив? Тебе гребе? Сопляк! Бля, що робити з цими дівками? Треба набрати, Ті.»

Тіана тим, часом, вдома, обробила рану перекісьом водню та зеленкою й лежала на своєму диванчику, поїдаючи, цибулеве печеня з квасом. У дома, пахло, корицею та фісташками. Був тихий й спокійний вечір, вона планувала, відпочинок, але на її телефон прийшла смс від Керема.

«Я з Алазом, катався на машині, якщо вільна я до тебе зараз приїду, разом повечеряємо, ок?»

- Приїдеш? – вигукнула дівчина у голос, на всю квартиру?

«Боже, у що я одягнута? Це жах. Піджамка з равликами, явно не для зустрічі Керема. Так, де мій одяг? Що ж одягнути? А чорт, прийдеться, одягати, або сукню, до коліна, або, широкі штани. Фігня, добре, а що готувати? Спагетті з сиром та салат з редьки, підійде, я думаю.».

«Привіт. Ок, приїжджай, я спагетті, згуртувала та салат з редьки роблю»

Відписала Тіана, а сама, намагалася, розкласти випраний одяг по сушарці, яка стояла у прохідній кімнаті поряд з телевізором, хоч, коліно, все ще боліло. 

Отримавши, смс, від Ті, Керем, єхидно, усміхнувся у дзеркало, й підморгнув собі.

- Красавчик.

Промовив молодик й поправивши, сорочку, графітового кольору по манжетах, оглянув, квартиру у якій пройшло все його життя.

«Я щось придумаю.» - подумав, чоловік та взяв ключі з тумби.

Спускаючись по сходовій клітці, Керем почув, як Алаз розповідав, брату, як той вперто хотів попасти під авто.

"Шпана і то мудріша, за тебе, Алазе!"

У дворі, перед своєю, старенькою ладою, він зустрів, якогось дивного чоловіка, який, скоса, його оглянув і каже: