Роздiл 12

Овсій

Навіщо я тільки запитав!

Побажань виявилося багато у подружок. І все зводилися до того, щоб не заважав розважатися, не втручався в їх доросле життя та рибину тримав під контролем, а то їй мало не здасться.

З останнім не зрозумів.

- Що ви верзете? Яка риба вам знову ввижається?

- Твоя люба.

- Стерво противнюча.

Далі опис і спритно злиняли до своїх однокурсників.

Хмм... ніби вони щось схоже на Єву говорили. Я і не думав, що вона буде тут. Дівчина скулила, кульгала після удару дверима. І мені ж довелося її тягнути на собі та додому підвозити після конкурсу.

Сюди я взагалі не збирався сьогодні.

На стажуванні вирішили з братами ввечері бокс подивитися. На кону титул чемпіона світу. Таке не можна пропускати. З близнюком в супермаркеті набрали чіпсів з напоями.

Але навіть цього мені зробити не дали!

Спочатку пристала мама, що треба б поїхати в нічний клуб. Прогулятися, розвіятися. Зрозуміла, що не спрацювало, і по-іншому заспівала: не можна кидати сестру з подружкою. Подумаєш, чемпіонат світу. Брати тобі потім все розкажуть.

Ні, я не збирався здаватися. Чому саме я? Хоч вечір можуть дати спокійно провести?

Тільки почав обурюватися, подзвонила мама Лізи. Атака з двох боків!

Жанна Горіхова сказала, що тільки мені свою доньку довіряє. А нічого, що я поруч зі шкідливою малявкою, сам собі перестаю довіряти?

Придивляюся до місця біля сцени. Так і є. Єва тут, від кульгавості і сліду не залишилося. Підійти зараз або хоч в клубі поїсти? З дому так і вигнали голодним.

Вибір відбувається без варіантів.

Через хвилину вже сиджу за столиком і роблю замовлення. Повз мене туди-сюди студенти носяться, зачіпаючи стілець. І я б міг зайняти місце подалі від танцполу. Так, міг би. Але хто б мене тоді веселив, як не Ліза з сестрою? Дівчата, не помічаючи мене, танцюють при повному огляді, повернуті спинами до мене.

Це вони ще не знають, що на відповідку заробили. Хе-хе. Моя помста за зрив планів на вечір буде жорстокою. Чомусь очі самі чіпляються за Лізку. Малявка кружляє і плавно рухає стегнами. 

Ні-і-і... Не буду. Я стримаюся. Але, чорт, мене так і тягне минулий раз повторити. Тільки без кровожерливого гусака!

Офіціантка приносить замовлення. Швидше накидаюся на бургер і дивом тільки не вдавився.

Якого хріна?!

З бургером в руці так і біжу до танцювального майданчика.

- Мені подобається, як ти танцюєш, крихітко, - чую підкат для Лізи від чувака із зображенням середнього пальця на спині футболки.

Дівча щось бурмоче йому, а той уже руками до неї потягнувся і хапає за талію. Так це він її не бачив в купальнику, тьху ти, в костюмчику тому, що облягає. Близнюк потім довго до мене чіплявся, чого я ходжу, наче з дуба звалився. Начебто я розумію, чому в залі дивився на неї і дихати забував. Але хоч потім зібрався.

У мене є самий перевірений засіб себе не видавати - дражнити та грубити - Ліза з сестрою тоді приймають мене, як зазвичай.

- Гей, руки прибрав! - різко смикаю чувака за плече на себе.

- Чого треба? Я не з тобою зібрався танцювати, - він повертає незадоволений фейс, роздуваючи широкі ніздрі.

- А ось це ти дарма. Раптом я теж гарно танцюю?

Реально, рухатися під музику вмію.

І я показую. Танець кулаком.

Чувак завалюється на компанію позаду. Найгірше, що з моїм бургером, який прилип до його пики. Це ж тепер новий доведеться замовляти. Той вже на ньому нехай залишається.

- Що ти... фу... тьху... Нормально сказати не міг? - хрипить він, відпльовуючись.

- Наступного разу кросівками буду годувати. Тож, радій поки бургеру.

- А я тебе цвяхами годуватиму! Овсій, ти зовсім вже дикун? Без тебе б з ним розібралася.

Ось таку подяку отримую. Чуваку і то пощастило більше, мою вечерю може з'їсти з обличчя.

- По-твоєму, мені треба було чекати? Він майже тебе лапав!

- Ну не настільки ж скаженіти! Що тобі до того, з ким я стою? З ким танцюю? - шкідлива зараза психує і штовхає мене.

Відкриваю рот справедливо на дівчину наїхати. І яке мені діло шукаю...

Скажу, що батьки попросили. Вона не повірить. Битися мене б вони не змушували, це вже точно.

- Може, я про твого хлопця дбаю? Не можна йому зраджувати. Зрозуміла?

- Еге ж, що ти дурень. Ще дуже давно зрозуміла, - вона гнівно зиркає і показує, кудись у далечінь. - Там він, мій Ілля. У нас довіра величезна. Щоб ти знав!

Ніякого білявого дивака  я там не бачу, зате помічаю, як мчить до нас сестра. Ну все, мені вже час. Краще сам до бару зганяю за новим бургером. Інакше знову доведеться вислуховувати верески дівчат.

По дорозі попадається Єва з подружками. Але я встигаю присісти. Якщо побачить мене, то вже не відчепиться. Всі розваги зіпсує. Я ось, тільки-но зібрався, її кузена притиснути. Де він вештається, розумник, коли до його дівчини чіпляються якісь  чуваки?

Виринаю з натовпу і рівненько потрапляю на білявого.

- Куди? Ми ж тільки зустрілися.

Ботану шлях перегороджую. І міркую, що з ним робити, як бути? Відразу в бубон дати, або спочатку запитати "як справи" для ввічливості.

Він якраз не втрачається, перекрикуючи музику, починає горланити:

- Допоможіть-врятуйте! - і задкує з переляком від мене, мало не завалюючись на чужі столи.

- Ти здурів? Я ще навіть не торкнувся тебе, - на нього насуваюся, - Та й не з'їм я тебе! А ну, йди сюди.

Від моїх обіцянок білявому ще поганіше стає. Меле якусь нісенітницю, чи то напився, чи то Лізка довела.

- Благаю, будь ласка, не кусай мене, не кусай, - махає, як на чорта, на мене. - Я вірю в твого гусака. Чесно, вірю. Буде щипати, то співчуваю заздалегідь.

- Ти мене дражниш або що? - я втрачаю терпіння.

- Ні, але ти б краще приймав ліки під час загострення хвороби.

Фух. А я ще думав, що робити з білявим?

Дати в бубон! Напросився ботан.