Глава 7

Рейнард нервово походжав кімнатою та чекав на появу Есен. Нетерплячість з’їдала його зсередини. Цілий день мріяв про цю дівчину й ніяк не міг зосередитися на справах. За вечерею хоч і довелося вдавати байдужість, проте майже не зводив погляду від неї. Сьогодні Есен здавалася ще вродливішою і його звір тужливо вив у душі, вимагаючи зустрічі. Хвилювання охопили його і Рейнард розлючено хмикнув. Поводився, як хлопчисько, а не як дорослий чоловік. Така залежність від жінки дратувала, проте знав – марно  опиратися.

Нарешті почувся стук у двері й Рейнард відвернувся до вікна. Уявляв як зайде Есен й побачить його широку спину. Потім він повільно розвернеться та посміхнеться дівчині, наче вона відірве його від важливих роздумів. Дозволив зайти й чув, як скрипнули двері. Ледь стримувався, щоб не поглянути на дівчину завчасно. Чув її тихі кроки та шурхіт тканин сукні, а у повітрі запахло квітковими парфумами. Гостя зупинилася й не наважувалася наближатися. Чоловік посміхнувся та нарешті розвернувся у чудовому передчутті.

Розчарування огорнуло колючою хвилею, коли замість Есен побачив Айшель. Його наречена стояла злегка опустивши голову. Пряма яскраво червона сукня обшита золотими нитками сягала п’ят. Глибоке декольте підкреслювало принади, а вузька тканина окутувала тонку талію. Прозора червона матерія з двома розрізами по боках прикривала руки аж до зап’ястків. Пряме плаття не славилося пишністю й це свідчило, що воно привезене з Отурії. На голові сяяв золотий обруч, що відмінно пасував до схожих сережок. Чорне волосся хвилями спускалося до поясу й надавало загадковості. Безперечно принцеса володіла красою, але внутрішній звір Рейнарда бунтував та вимагав побачення з Есен.

Посмішка миттю зникла з обличчя короля. Дівчина  ніби відчувала його роздратування й не підводила погляду, боязко сховавши його у ворсистий килим. З грудей чоловіка вирвався хриплий голос:

– Чого ти тут?

– Я подумала, що нам не завадило б краще познайомитися. Зрештою, весілля через два місяці, а ми нічого одне про одного не знаємо, – дівчина, змахнувши густими віями, невинним поглядом подивилася на нього. Здавалася тендітною й беззахисною. Рейнард стиснув губи, трохи помовчавши, кивнув:

– Це ти добре вигадала. Зустрінемося завтра після обіду, прогуляємося, познайомимося ближче. Я покажу тобі місто. А зараз йди до себе й відпочинь.

Дівчина навіть не ворухнулася. Дивилася на нього великими карими очима, в яких горів слабкий вогник надії. Трохи постоявши, вона відкинула пасмо волосся назад, повністю відкриваючи декольте сукні.

– Ми можемо відпочити разом.

– Не сьогодні. Я надто стомився.

– Я зроблю тобі масаж, одразу полегшає, – принцеса несміливо поклала долоні на плечі чоловіка. Така наполегливість його дивувала. Не очікував, що наречена виявиться такою рішучою. Ніжно схопив її пальчики й звільнив плечі. Не відпускаючи руки дівчини зі своїх долонь, лагідно мовив:

– Іншим разом. Зараз іди до себе.

Відпустив її руки й помітив у очах кольору кориці – сльози. Дівчина не відводила погляду, наче зважувалася щось запитати. Вона важко зітхнула та нарешті озвучила те, що ятрило серце:

– Я тобі зовсім не подобаюся, тому ти надав перевагу Есен?

Рейнард насупив брови. Ну звісно чутки дійшли до неї, або фрейліна сама все розповіла. Не збирався виправдовуватися. Зрештою, вона б все одно дізналася. Чоловік, передбачаючи складну розмову, рукою вказав на софу:

– Сідай, я тобі дещо розповім, – дівчина покірно виконала його наказ та зайняла відведене місце. Він розмістився у кріслі, що стояло поруч. – Як мені відомо в Отурії існують гареми. У нас їх немає. На противагу вашим численним наложницям, в Лимерії допускається наявність фавориток. Вони потрібні, щоб розважати короля у період вагітності королеви, чи інших несприятливих днів. Я вирішив утримувати лише одну фаворитку і нею стане Есен. Це не означає, що ти мені не подобаєшся, ти – моя наречена, майбутня дружина та матір моїх дітей. Але до нашого весілля я користуватимуся послугами твоєї фрейліни.

Рейнард і сам не очікував, що так красномовно повідомить про зраду. Зрештою, уроки ораторства та дипломатії не минули даремно. Помітив як нервово дівчина перебирає пальцями прозору тканину на рукавах сукні й напружився. Вона звабливо прикусила губу, злегка нахилилася, ще більше демонструючи свої принади.

– Але для чого тобі зараз розважатися з фрейліною, якщо у тебе є я? Я не вагітна і немає ніяких несприятливих днів. Чому ж ігноруєш мою увагу?

– У Лимерії існує древній звичай – наречена до весілля має бути незайманою. Ти ж незаймана? – після таких відвертих дій, Рейнард уже сумнівався у цьому. Він зовсім не впізнавав ту сором'язливу дівчину, яка вчора ховалася під паранджею. Принцеса впевнено кивнула і він продовжив, – за традицією після першої шлюбної ночі, виносять простирадло та демонструють його гостям.

– Це не проблема, кров можна добути й іншим способом.

Така обізнаність насторожувала. Чоловік стиснув підлокітник крісла, й навіть не знав, як делікатно відмовити. В іншій ситуації він би цього не робив, проте зараз звірина сутність вперто висловлювала протест й бажала лише Есен.

– Ми не будемо хитрити й все зробимо правильно й чесно. Зрозумій, ти – донька султана, я не посмію забрати в тебе честь раніше ніж потрібно.

– Але Есен не хоче бути твоєю фавориткою, у неї є наречений і вона хоче повернутися додому. Відпусти її.