Глава 4

Рейнард розповідав Есен про своїх підданих. Здебільшого тільки позитивні речі, але, оскільки розмова велася у їхній присутності, то це вселяло сумнів у щирість його слів. Після кількох келихів вина, король став розкутіший та звернув увагу на Айшель.

– Ти зі знатного роду?

Від несподіванки, дівчина мало не подавилася їжею. Не чекала, що їй приділять увагу. Вирішила дотримуватися легенди й розповіла правду про Есен. 

– Ні, Ваша Величносте. Я рабиня султана Мусліма, належу йому. Призначена помічницею султани й мені наказано повернутися.

Рейнард насупився та міцніше стиснув келих у руці. Його обличчя зблідло, а губи перетворилися на тоненьку смужку. Наче впоравшись із раптовим гнівом, причину якого Айшель не розуміла, спокійним тоном продовжив свій допит:

– Я чув про гарем султана. Ти теж надавала відповідні послуги?

– Ні, я не наложниця, лише помічниця султани, - від такого припущення Айшель стало неприємно. Звісно, бути наложницею почесніше ніж простою рабинею, але знаючи долю своєї матері, принцеса так не вважала. Король зробив ковток вина та хитро поглянув на неї:

– Тоді скажи мені, чому рабиня сидить за одним столом зі знаттю Лимерії? Ти ж маєш служити принцесі  й твій титул це зовсім не фрейліна.

Король мав рацію, проте принцеса не уявляла, як служитиме Есен і виноситиме її нічний горщик. Вона ж не створена для роботи й геть нічого не вміє. Не для того добровільно позбулася титулу султани, щоб прислуговувати комусь. На щастя, у розмову втрутилася Есен:

– Це не проста служниця, чи рабиня. У палаці вона була розпорядницею, віддавала накази слугам та розважала мене. Моя особиста помічниця, тому мої слуги тут, зобов’язані виконувати її накази. Не думаю, що це має стати проблемою. 

– Добре, – Рейнард кивнув та поставив порожній келих на стіл, – в честь нашого весілля я буду щедрим і навіть виділю окремі покої для неї, поруч з вашими.

– Ви дуже щедрі, дякую! – Есен не приховувала своєї радості й взяла на себе сміливість лагідно схопити руку короля. Хоч в Отурії це не дозволялося, проте Лимерія розкутіша країна. Дівчину роками вчили, як привабити чоловіка, але її природні чари не подіяли на султана і їй не вдалося стати наложницею. Все, чого досягла – зробили помічницею султани. Зараз не збиралася втрачати свій шанс і бажала закохати в себе короля. Рейнард якось дивно поглянув на переплетені пальці, проте змовчав.

Решту вечора не зважав на Айшель і лише інколи вона ловила на собі його гарячі погляди. Після вечері, король особисто провів Есен до покоїв. Чоловік велично йшов коридорами, а дівчина трималася за його лікоть. Айшель йшла позаду, її супроводжував Арикан. Мовчазний, із серйозним обличчям та насупленими бровами не сприяв початку розмови. Дівчина слухала щебетання Есен і зрештою наважилася поцікавитися:

– Вибачте, що турбую, але яка посада у вас при дворі?

Арикан збився з кроку, проте швидко виправився та наздогнав Айшель. Схоже, чоловік не чекав, що до нього заговорять. Порівнявшись з дівчиною, зізнався:

– Я бойовий маг, а також займаюся безпекою та представляю інтереси короля в інших країнах, наприклад, як було в Отурії.

Айшель здивувала така відповідь. Вона чула, що в Лимерії живуть маги, перевертні та інші магічні істоти, але ніколи в це не вірила. Проте, дівчина майже нікуди не виходила за межі палацу, й мало знала про реалії навколишнього світу. Принцеса стиснула сукню, наче це додавало сміливості.

– Ви володієте магією?

– Так, вас це турбує?

Айшель не знала, що відповісти. У голові вирували тисячі питань, які боялася озвучувати. Вирішила просто перевести тему:

– Хтось допитав служницю? Чому вона напала на принцесу?

– Не встигли. Її знайшли мертвою у темниці. Чомусь вартові привели негідницю не у катівню, а у темницю. Коли з’явився кат, щоб допитати дівчину, вона вже була вбита. Хтось розпоров їй живіт. Ми шукаємо винного, очевидно, що цей напад замовлено.

Від почутого Айшель зробилося зле. Картинка, що постала в уяві, викручувала нутрощі. Дівчина схопилася долонею за рота. Здавалося ще трохи й уся їжа вийде назовні. Вони дійшли до покоїв й Рейнард зупинився та галантно поцілував руку Есен.

– Добраніч, принцесо! Завтрашній день обіцяє бути цікавим. Ви розпочнете навчання і вже за два місяці знатимете про Лимерію все. Особливу увагу приділіть танцям та етикету.

– Звісно, Ваша Величносте!

Есен розкланялася у незграбному реверансі та посміхнулася. Король поглянув на Айшель. Щось у цьому погляді здавалося хижим, дивився так, ніби бачить перед собою здобич, яку слід вполювати.

– Твоя кімната поруч, велика і розкішна. 

– Дякую! – Айшель теж зробила реверанс, який вийшов граційним та витонченим. Рейнард задоволено хмикнув та попрямував до своїх покоїв, які знаходилися в іншому крилі палацу. Дівчата зайшли до апартаментів нареченої й принцеса полегшено видихнула.

– Здається ми впоралися. Все йде згідно з планом, залишається лише переконати короля відпустити мене.

– Гаразд, спробуємо завтра, – Есен підійшла до дзеркала та зосередила погляд на своєму зображенню. – Я скажу, що незадоволена вашою роботою й наполягаю на повернені до Отурії.