Роздiл 9

Алекс

У правилах збій!

Треба було краще продумати перше бажання. У всьому винні несподіванка і відсутність часу. Вигадав на ходу. І тепер я, замість того, щоб радіти від часткової розплати Мішені, розгублено притискаюся до неї.

Танець ще триває. Мої руки ковзають вгору по її спині. Хотілося б і вниз. Але не ризикую. Хочу останню хвилину розтягнути. Навіть не заговорюю. І вона мовчить. Короткий момент міг би зійти за теплий і приємний.

Але в моїй ширінці з цим не всі погоджуються. Голодний хвіст вибрав собі меню. Уперся і вимагає подати йому партнерку по танцю.

Дзуськи! Нічого штовхати мене в зубастий капкан злючки.

Треба було на крихітку, з якою минулий танець провів, облизуватися. Познайомився з нею в клубі, як звуть не запам'ятав. Для таких випадків у мене і є універсальне ім'я «крихітка». Так хвіст же мовчав тоді, зрадник перебірливий. Мішень йому подавай. Вона би мене з радістю вовкам згодувала. А я тут страждаю, як хвіст заховати.

Закінчення танцю вийшло зім'ятим. Хотів же ще подражнити, щоб відгукнулася. І видати про те, як нам танцювалось.

— Будь перед очима, — замість всього буркнув і помчав до бару.

Після мого бажання тепер ще в себе приходити, вірніше хвіст втихомирювати. Скоро на сцену, а я у всеозброєнні як ідіот.

Зате Дарині, хоч би що. Пошепотілися з подружками, потикали в мене з осудом пальцями, і вся трійця почала весело танцювати.

Ну нічого!

У мене ж третє бажання залишилося. На ньому відіграюся. Нехай буде добре тобі трохи, а потім відповіси за свої фокуси в їдальні.

Другим бажанням я зробив неспроста умову слідкувати за мішенню. Тільки втрачаю з поля зору, відразу даю сигнал відгукнутися. Дрібна зараза може вляпатися куди завгодно. І якщо вже я сюди затягнув, доводиться за збереження дівчисько відповідати.

— Думаєш, скоро втечуть? — підійшов до мене Марк, теж спостерігаючи за трійцею.

— Розслабся. Нікуди не дінуться. Мішень не хоче розлучатися з сумкою. І подружки будуть з нею за компанію.

Виходить, своєї помстою спритній злючці всій братві допоміг.

— А якщо всі правила швидко виконає? Нові придумаєш? — змовницьки підморгнув друг.

— До кінця вечірки в будь-якому випадку нічого не отримає. На те вони і правила, щоб порушувати. Мха-ха-ха.

Ми посміялися над трійцею, знатимуть, як корчити з себе неприступних цариць, а нас з лайном змішувати. Вже не терпілося послухати промову Мішені з проханням пробачити її, заразу таку. На камеру б ще зняти. Ризикне тільки фокуси влаштовувати, а я їй клац — дивись на себе, соромся.

Наступний вихід на сцену затягнувся. За програмою потрібен був конкурс. Кира здуло в невідомому напрямку. Викручувався сам, як міг. І наступна перевірка відгукнулася. Але зовсім не так.

— Я тут! — пролунало на мій оклик Мішені.

Хотів її до конкурсу залучити, нічого дурнею страждати. Тільки ось, потрібні слова почув, а її саму, ні.

Відволікатися не міг, організатори шоу стежили в обидва. Продовжував вести програму далі. Взагалі не до місця знову покликав. Тепер відповідь Мішені пролунала в іншому кінці залу. Компанію біля фуршетного столу побачив, а Мішень ні. Але звідти ж відгукнулася. І що дивно, голосом тонше, зовсім по-іншому звучало.

Я засмикався. Передчуття хижака запідозрило підставу. Кир не з'явився до цих пір. До кінця конкурсу доведеться чекати. І я вже сам почав підказувати учасникам з зав'язаними очима, де захована пляшка шампанського.

— Ура! Скарб виявлено.

Привітав володарку пляшки, якою стала одна з близнючок. У конкурсі ще брав участь тип зі смугастою, забрудненою краваткою. У нього не було шансів. Підкрадатися до моєї Мішені заборонено. Правил таких немає. Але і без правил вмазати можу, виключення ніхто не відміняв.

Попередив ді-джея не перериватися з музикою, поки Кир не повернеться, і кинувся в зал. Помітив тільки Ангеліну, що поглядом таранила спину Марка, поки той базікав з якоюсь ціпонькою біля бару.

Кинув новий клич для Мішені.

І ось воно! Ось, як мене обдурити зібралися.

Ангеліна одразу кинулася під стіл і звідти викрикнула нашу фразу з правил.

Так, так, так…

Придумали подружки. Викрутилися. Приз потім подарую за спробу зробити з Алекса ідіота.

А поки... поки... Думайте, що я повірив.

Більше нікого не кличу. Зливаюся з натовпом на танцмайданчику, попутно обмінюючись привітними фразами зі знайомими. Мішень так і не знаходжу, замість неї Мелісу з Киром. Всі тут, а хитрунки немає.

Куди б я вирушив на її місці?

На пошуки!

Так і йду. Виглядаю у службовий коридор. Одна з дверей відчиняється і вискакує Мішень. Відхиляю голову назад.

Нічого не розумію, там же було зачинено.

Кроки далеко не йдуть. Мабуть, залишається там.

Знову виглядаю.

Очманiти! Вона не просто спритна фокусниця...

Підспівуючи пісеньці, що лунає з динаміків у залі, дівчина витягла з волосся якусь дрібницю, на шпильку схожу, вставила в замок, пробурчала щось, і без особливих перешкод увійшла.

А я ще про рюкзак і кишені турбувався. Така і в будинок вломиться, якщо закортить.

— І що ти тут забула?

Залітаю за нею слідом.

— Відпочити за-захотілося, — здригнулася від несподіванки, відступаючи назад, — Втомилася сильно. Музика дуже гучна. Шукала, де тихіше.

Бачив я, як вона втомилася. Стрибала з подружками вище голови, доки час вислизнути не прийшов.

— Як же ти двері відчинила?

— Ну як-як..., — задумалась, — Магія! У мене дар є особливий, проти дверей і білявих козлів спрацьовує.

За козла трохи пізніше отримає, спочатку не можу стримати цікавості:

— Це ж яка така магія?

— Скажу в обмін на сумку, — вперлася, хоч би що.

Доводиться руки засунути в кишені, так і тягнуться схопити дрібну злючку. А за руками і хвіст підтягнеться. Тільки прийшов до тями. А вона знову дражнить. Облизує свої пухкенькі губи і коситься на вихід.