Роздiл 3

Алекс

У дівчини точно вітер в голові. Та який там. Цілий вихор завиває на тому місці, яким люди думають зазвичай. Могла ще й оливка мозку пошкодити... чи не могла?

Повертаюсь. Перевірити треба.

— Голова сильно болить? – голосно запитую колючку, перекрикуючи музику.

Це я дбаю, якщо що.

Смикається, проливає на себе апельсиновий сік зі склянки. Справи кепські.

— Напрошуєшся, щоб стільцем все-таки врізала? Відвали, козел білявий!

Я ж у вухо культурно запитав. Про здоров'я турбувався.

А мішень контужена закричала так, що в наш бік компанії з інших столиків обернулися.

— Ну а що, козли часто біляві бувають, — регочучи оцінив грубість Марк.

Кір свій стілець запропонував, якщо колючці знадобиться. Тільки щоб не пропустити, як в мене їм вріжуть.

— Ненормальна вона. Точно прибацана, — для переконливості пояснюю друзям: — Приколів взагалі не розуміє. Повірила, що я тут кожен день оливками мішені знімаю. Наївна простачка. Хотів влучання в жарт перевести. Я ж не цілився, думав поруч впаде і трійця до нас повернеться, — так і було, нам хотілося привернути увагу, ну я і привернув. — Розкричалася спочатку, погрожувала, потім шкодувала, дивлячись як на психа. В кінці важливий орган мало не відкусила, болить тепер. Колючка кровожерлива.

— Очманiти! Коли ви встигли?

— І як ти, тримаєшся?

Друзі різко перестали сміятися і закидали питаннями, з жахом оглядаючи мене.

Добре, коли є підтримка. Ми втрьох зі школи дружимо, разом вчимося і в універі на п'ятому курсі. Завжди підставимо плече для допомоги один одному. I не маємо таємниць всередині нашої банди.

— Гаряче поки пити не буду. Сподіваюся, незабаром язик заживе, — виловив шматочок льоду зі склянки і приклав до кінчика.

— Фу-у! Дідько. Я тут вже подумав, — знову заіржав Марк.

— Вкоротити тобі язика тільки на користь. Базікаєш забагато, — і Кир поспівчував.

Зарано розхвалив друзів. Якась у них підтримка короткочасна.

— Може, ти і не дарма психуєш, — Кир подумавши трохи, прийняв все ж таки мою сторону. — Трійця злопам'ятна. А твоя мішень, Дашка, взагалі буйна. Краще не зв'язуйся.

— Ну все, налякав. Того й гляди, штани промочу, — малолітка якась жартів не розуміє, а вони мені тут їздять по вухах. — Марк, скажи, куди зараз дивиться мішень?

Марк відірвав очі від однієї з подружок, білявої милашки, Ангеліни. У трійці дві блондинки. Кір атакує ту, що зліва, непробивну і вперту Меліссу.

Моєю випадковою мішенню стала пекуча брюнетка з кучерявою шевелюрою. Доводилося сильно нахилятися, коли вислуховував докори. Дрібна, в дивному для дівчини светрі — зображення лева з розкритою пащею на весь живіт. Вчепилася в мене, ніби я втечу від страху. А потім сама ж відштовхувала.

І ще дивилась так, ніби поглинала величезними карими очима, мало сам не потонув. До того бездонні здавалися в обрамленні густих вій. Губи стиснула, але на мить відчути встиг, наскільки м'які і ніжні. Є в ній щось, все ж.

Поцілунок міг стати приємним...

А міг лишити мене язика!

Ниє тепер місце укусу колючки скаженої.

— Коситься на тебе. Базікає з подружками і на наш стіл обертається, — Марк підтвердив мою версію.

Охо-хо... Сподобався їй.

Грубити та кусатися навчилася, а вміло підкотити — ні.

Ну ясно, з ким вона там водиться на своєму звіриному факультеті. Бачив я тих ботанів. Мабуть до неї чіткі хлопці і не підкочували ніколи. Дівчата не дадуть збрехати, називають мене красунчиком і закидують милими подаруночками.

Це Дашка ще не бачила, як я танцюю брейк. Вже точно б впала від моїх трюків. Є у нас захоплення таке з друзями, спробувати хотілося, а потім втягнулися і сім років вже на тренування їздимо.

Так, все, щось я занадто багато думаю про норовливу Мішень. Пора на каву переходити. Бо вже заносить десь не в той бік. Лізу цілувати потім кого попало.

В полі моєї уваги місця для дівчат, схожих на Дашу — немає.

Зате іноді знаходиться містечко для тих, кому особливе запрошення не потрібно.

— Добрий вечір, хлопчики!

— Якщо ви тут, по-іншому і бути не може. Нудьгуємо, коли вас немає.

До нас підійшли дві ціпоньки, знайомі по універу.

Відразу видно, хто курси спокушання проходив. Очицями стріляють, стегнами похитують. До них ще підходили. Ми тут на кшталт місцевих зірок, пожинаємо лаври популярності. Клуб, в який нас занесло, навпроти універу. Тому в основному всі знають нас.

Не зміг стриматися і обернувся на трійцю. Команда подружок не моргаючи втупилася на нудьгуючих без нас ціпоньок. Дірки пропалювали на то чи напів-сукнях, то чи напів-кофтах. Я не розбираюся, як називається відрізок тканини, який ледве зад прикриває.

Сьогодні танці не планувалися.

І мета не співпадала з ціпоньками.

Перед тим, як побажати студенткам-фанаткам доброго вечора в іншому місці, я дав одній колючці знак. Дуже вже подражнити хотілося.

Знав, що стежить. Точно стежить мішень кароока. Поплескав злегка одну з ціпоньок по круглій дупі.

Ціпонька зраділа. А мішень мені вилку показала, коли я крикнув, що вона наступна на черзі.

Знову повірила. Муха-ха-ха.

Простота наївна. Задарма мені вона не потрібна. Після клубу забуду, як і звати.

Все ж вирішив віддячити мішені, що так повеселила. Коли вона повернулася з танцполу, замовив для сусіднього столику всі види морозива, які тільки в клубі були. Даша накинулася на десерт з радістю. Навіть посміхнулася мені забрудненими в шоколадному топінгу губами. Кортіло ще подражнити мішень, така кумедна, коли перетворюється в колючку.

Але ні, я втримався.

Люблю приколюватися, інколи заносить, але я не злісний мудак. Як на мене, так краще розпрощатися з мішенню, подобрілою після морозива, не ворогами. А потім викинути з голови сьогоднішній вечір.

— Ось же стерво!

Кир тікав на танцпол атакувати Мелісу і повернувся з червоною після ляпаса щокою. І приклав стакан з льодом на дні. Я теж язика охолоджував.