Роздiл 2

* Для читачів першої книги «Ставка на Меліссу», деякі події спочатку йтимуть паралельно і перетинатися. Кожна книга серії самостійна, тому ми побачимо події очима головних героїв для більшого занурення в історію:))

***

Даша

Зустрілася з дівчатками біля входу в клуб. Мене розпирало обурення через несправедливість. І ми ще постояли на вулиці, обговорюючи касту, начебто рідної, але в'язниці.

— Даш, ти поки вчишся ніхто не змусить. Ну і потім, якщо не захочеш теж, — Ангеліна, чи як ми називаємо подругу — Ангелок, заспокоювала мене.

— Так, назавжди залишитися однією теж варіант. Все краще, ніж підставити спину, щоб такі, як Єлизар, стрибнули заради швидкої кар'єри. Йому б лише статус отримати та контракт не втратити, а мені він навіщо? Тварин лікувати і так зможу.

Ось така у мене позиція.

Хлопці все ж іноді з'являються. Хочеться відчути себе дівчиною, яка подобається просто так. Тут і криється нюанс. Хлопців вибирала зі студентів, скромних і нерішучих, таких, з якими побачення далі універу б і не зайшли. Якщо хто побачить з наших, то і мені, і хлопцеві буде непереливки. Трохи що не так — проблеми вирішуються швидко.

У минулому році одному з жонглерів сусіди спати заважали. Знахабніли сильно, музику врубали до ранку. Варто було йому зізнатися, чому спритність рук збивається, і... вже за тиждень сусіди зїхали.

Навіть не уточнювала, як запускали змій, скидали павуків, а наостанок ще й мумію спустили з даху. Важливо, що поки циркові не доб'ються свого — не зупиняться ні перед чим. Тому й не ризикувала хлопцями. Зустрічалися трохи, покликав гуляти за межі універу. Ну все — чао!

— Зате тобі взагалі нічого турбуватися за нашу спiр, — спробувала перевести в жарт Мелісса, найрозважливіша і відповідальніша з нас. — Зараз березень і до літа зустрічатися не будемо. Нормальних все одно немає на горизонті, одні парубкоподібні трапляються. Ну а далі подумаємо, як тебе з кабали витягати. Піжонам літаючим точно не віддамо!

— Можете мені термін збільшити на скільки хочете, — впевнено заявила я дівчаткам, — Сто до одного, що не програю. Курсову мою самі пишіть. Ха-ха.

В кінці подразнила подружок. І отримала взаємне побажання.

Ми згадали про ту, другу причину, чому привертати увагу останнє, що нам зараз треба.

Тиждень тому відбулася серйозна змова трійці. Серйозність є. І справжнісінька!

У кожної з нас в таймер забито термін до літа, який ми маємо провести в вільному статусі. Такі умови. Причини у кожної різні для укладення парі. Але я-то вважаю свої безпрограшними, ось і дівчатка переконалися, тому бачу... як мені махає Перемога.

Подружки теж програвати не хочуть. Адже у нас і штраф для того, хто програв, придуманий.

Писати за всіх переможців курсову!

Це означає — мою хтось напише, або доведеться мені, якщо виграємо разом. Третього варіанту не уявляю.

Ну не прилетить же до мене принц.

Зайняли вільний столик, особливо не вибираючи. Майже відразу зробили замовлення. І продовжили базікати. Тем для обговорення у трійці накопичилося багато. Мел бісилася через атаки привабливої ​​нахаби на прізвисько Тигр. На неї полювання ціле відкрили. Ангелок не менш розхвилювалася, і вирішила поділитися кошмаром, пов'язаним зі студентом її мами.

Варто було їй почати, як раптом...

— Ай-й!

Я відчула удар в потилицю.

Ніби щось «бац» і стукнуло.

Схопилася за голову і в подиві підняла очі до стелі. Падати звідти нема чому. Занурила пальці в волосся, воно в мене густе і кучеряве.

У своїй шевелюрі знайшла застряглу кулю. У маслі і зелену.

Куполом об манеж!

— Так це ж оливка! Кому робити нічого?! — закричала я, і повернулася назад в пошуках влучного жартівника.

Дівчата теж скрикнули.

Шукати гада не знадобилося. Краще б я і не знайшла його. Але стрілок не переховувався, сміливець. Поки що сміливець, доберуся до нього — дізнається, як реготати з мене зі своїми дружками. І показувати другу оливку, подразнюючи наступним потраплянням.

Я ось, якщо стільцем кину, теж не промахнусь.

Але спочатку розберуся, по-людськи. Не зовсім же я дикунка. Газелі вважають, що на всю голову.

Ні-і, сказала ж, самостійне і спокійне життя почалося на місяць. Псувати не буду. Стільці є в клубі вільні, встигну ще кинути.

Що могло бути гірше отримати оливкою в голову?

Є що! Стрілком виявився блондин, весь з себе красень, Алекс. Нудно від таких вже стає. Навчається в нашому універі на іншому факультеті.

Сидів Алекс в оточенні двох друзів.

І не просто якихось...

Зі стрілком поруч посміювався нахабний Тигр, якого всіма силами уникає Мелісса. А навпроти — той самий студент мами Ангеліни, Марк. Побачивши його, подружка густо почервоніла.

Згадали нахабну зграю хижаків на оливку в мою голову, називається.

Саме тому реакцією подружок стала втеча.

— Дівчата, швидше побігли! — кинула клич Мел, і рвонула, за нею і Ангелок.

У мене була причина затриматися.

Глянула на оливку в долоні. Повернути власнику кулю треба. Ох, як треба.

І чому наш перший похід в клуб повинен зриватися через нахаб, котрі вважають себе королями?

Самі нехай йдуть!

Тигр на ім'я Кирило і брутальний сноб Марк промчали повз мене навздогін за подружками, а я кинулася назустріч білявому стрілку. Козлом теж назвати згодиться.

— Стій! Куди зібрався? — перекрила стрілку шлях. — Посміятися з мене захотілося чи повз рота промазав?

З приводу другого, сумнівно. Але хіба мало, раптом від вилки відскочило. Хто його білявого знає.

— Я ніколи не хиблю, — нахилився нижче, даючи розглянути себе, мачо прегарного. Бо доводилося голову сильно задирати, щоб слова до нього наверх долітали.

Глузливі, злегка примружені очі сканували мене і оцінювали. Усмішку Алекс приховував, чухаючи ямочку на твердому вольовому підборідді. У ньому поєднувалася натуральна привабливість, без жодних там хитрощів артистів, на кшталт Єлизара. Зрозуміло, що дівчата завжди кружляють поруч. Сама в універі бачила.