34

***Малія***

Близькість князя діяла на мене, як солодощі на дитину. Чомусь було приємно стояти поруч із ним і ловити на собі його захоплені погляди.

Раніше я не надто звертала на це увагу. Однак зараз... Моя внутрішня егоїстка плескала в долоньки, радіючи увазі демона, що мав чарівні нефритові очі й достоту привабливе обличчя. Але ж і про міцні груди та широкі плечі забувати не слід.

— Отже, ти приніс мені оте буркотливе нещастя з міркувань безпеки, — я приклала пальчика до рота. — Ну все, зеленочубику, місію виконано, тож...

Абсолютно всі кпини й дотепи залишилися десь там, на кінчику язика. А як жартувати, коли тебе притискають до себе так, ніби ви одружені вже як мінімум десять років? І з кожним новим владним притисканням князь ставав більш упевненим у своїх діях.

— Поцілуй мене, — коротко наказав, стежачи за тим, як злетіли вгору мої брови.

Він схилився до мого обличчя. Пальці міцніше стисли талію, даруючи тілу приємне поколювання — щось схоже на легкий розряд струму. Від вібрацій, що прокотилися крізь мене, було важко думати.

Вуста вмить пересохли. Я інстинктивно облизала їх, спіймавши блиск очей демона, що пильно стежив за кожним моїм рухом. Він не вивчав і не милувався. Це було інше — дике й нестримне бажання. Те, що заборонено, але не менш жадане.

— А якщо я не хочу цього? — попри спробу говорити спокійно, останні слова я пропищала тоненьким, мов у мишки, голосом.

Князь лукаво посміхнувся. Долонею погладив мою вилицю, окреслюючи плавну лінію, що вела до щелепи.

— А ти не хочеш? — його вуста торкнулися щоки, яку щойно пестили пальці.

Від цього, на перший погляд, легкого доторку я відчула небувалу важкість у грудях. Дихання збилося, а повітря надто швидко залишало легені. Тремтливі мурахи пробігли вздовж спини до потилиці, змушуючи маленькі волоски піднятися у солодкому передчутті.

— Звісно...

Я хотіла сказати «ні», але Отрута поцілував місце, де шия плавно переходила в плече. Усі заперечення миттєво випарувалися з голови, і там запанувала дивна порожнеча.

— А тепер? — тихо поцікавився він, усе ще обпікаючи мою шкіру гарячими вустами.

Нефритові очі нахабно спостерігали за тим, як на моєму обличчі змінювалися емоції: від легкого занепокоєння до відвертого хвилювання. Позаяк жодного страху там не було.

Через відкрите вікно до кімнати увірвався прохолодний вітерець. Він лизнув моє обличчя, освіжаючи його своїм ласкавим подихом.

На жаль, це мене не заспокоїло й аж ніяк не допомогло охолонути. Навпаки, я відчула, як горять мої щоки. Б'юсь об заклад, що вони побуряковіли.

— Ем... е-е... — спробувала видушити з себе щось віддалено схоже на слова, але вирвалися лише незрозумілі звуки. Мене фігурально нокаутували, приперши до стінки.

— Раніше ти була сміливішою, — не вгавав князь, продовжуючи цілувати мою шию, лишаючи на ній вологу доріжку. — Невже сьогодні не буде жодного заперечення?

Ох і хитрий демоняка! Я чудово знала, як йому подобався спротив. Він обожнював завойовувати мене, а я, певно, звикла до його постійних залицянь.

Для Отрути не існувало слова «стоп» — він рухався напролом, мов поїзд без гальм. І це зрештою дало свої плоди: я потроху розтанула від його шаленого натиску.

А може, вся справа у наших мітках чи в тому, що ми пара? Як же складно жити в магічному світі...

— Відьмочко, ти занадто довго думаєш, — демон пильно поглянув мені у вічі, заправивши неслухняне пасмо волосся, що вибилося із моєї зачіски, за вухо. — Чи ти вже передумала залишатися в Інферумі й хочеш покинути мене?

Дивне умозаключення, як на мене. Втім, саме воно повернуло мені голос.

— Зеленочубику, якщо хочеш здихатися мене, то так і скажи, — зацокотівши язиком, вдалася до жартів я, чудово усвідомлюючи, який вплив маю на демона.

Він не забарився з відповіддю. Притискаючи до себе, нахилився й гаряче зашепотів мені на вухо:

— Якби все залежало тільки від мене, ти б давно оселилася в моїх покоях. Ніхто б не посмів назвати тебе однією з кандидаток відбору, бо ти — моя! А я змушений приховувати наш зв'язок. Знаєш, маленька відьмочко, це зводить з розуму.

Отрута говорив із запалом, його очі горіли таким вогнем, що я сама запалала. І точно поцілувала б його, якби не скрипнули двері.

Моє серце підскочило до горла. Невже хтось знову став свідком наших любощів?