Нокаут

Секрет

РОЗДІЛ 12

Секрет

За два тижні до вбивства

- Я поїду в останню подорож з Радіоном, - тихо говорила Ліза по телефону, - Скажу йому про тебе і після цього, ми здійснимо наш план.

Він запропонував їй зустрітися, щоб, обговорити все в деталях. Звичайно ж, вона погодилася та пішла збиратися. Олександр сказав що, заїде по неї о дев’ятнадцятій годині, і вони поїдуть вечеряти в якийсь ресторан.

В той самий час, Олександру прийшла супер ідея, яка принесе у двічі більше користі, він погуляє з Лізою і зробить справу, яка принесе йому багато грошей. Він одягнув свій розкішний червоний костюм, який був виготовлений в Італії на замовлення. Потім завів мустанг, трохи погрався педаллю газу, відчувши всі триста конячих сил. Взагалі цей форд, був дуже якісної збірки та купив він його у дилера по дуже вигідній ціні.

Вони їхали по широкій трасі, на високій швидкості.

- Отже, - почала Ліза, - Родіон запропонував мені поїхати з ним в Чиліфорнівку і я, звичайно ж погодилася. По дорозі назад, я зізнаюся йому у всьому, і ми одружуємось з тобою.

- Супер, - сказав Олександр.

У них пройшов неймовірний вечір у фешенебельному ресторані, під звуки фортепіано та скрипки. Ліза запропонувала Олександру прогулятися вулицею, що геть не входило в його плани, але він згодився. В цей вечір, він мав зробити діло, яке принесе йому багато грошей. У нього була таємниця, про яку не знав ніхто.

Вони йшли просторою бруківкою під світлом ліхтарів. На дворі стояв густий туман. Олександр мовчав, бо дуже хвилювався. Прямо зараз він міг, розказати усю правду, і більше, не ховатися від Лізи. Його мучили сумління.

- Бути чи не бути, - промовив він у голос не зрозумівши цього.

- Що сталося любий? – занепокоїлася Єлизавета.

- Та то таке…

- Розказуй, ми вже майже сім’я.

Він вагався, вони майже дійшли до місця.

- Ліз, я, - він замовк, - Ти задумувалася звідки у мене стільки грошей? Звідки у мене мустанг, квартира?

- Звичайно думала, але ти лікар, все може бути.

- Ні, не все.

Вони підійшли до невеличкого пам’ятника. Олександр, дістав з кишені пальта пакетик, розміром з пів долоні, його вміст було важко визначити, тому вони мовчали. Кремезний чоловік, потримав пакетик у шкіряних рукавицях з хвилину, ретельно роздивляючись його. Після чого, запхнув його між бетонні блоки, на яких стояв пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку.

Ліза дивилася на все це, без коментарів.

- Отак, - коротко промовив Олександр, після чого взяв дівчину під руку, і повів її до авто.

- Що було в пакетику? – тихо запитала Ліза.

- Кокаїн.

Пройшовши ще тридцять метрів повільною ходою, дівчина промовила:

- То от, як ти заробляєш.

- Як бачиш.

- І давно, ти в цьому «бізнесі»?

- Рік, - запала мовчанка, - То це все?

Вона мовчала. Погода була погана, настрій теж.

- Ні. Не все.

Олександр усміхнувся. Ліза теж. Вони палко поцілувалися.