Признання

РОЗДІЛ 10

Признання

За два тижні до вбивства

Ліза знову летіла на крилах любові, на зустріч до Олександра. Як зазвичай вони зустрілися в ресторані і як завжди, Олександр причаровував усіх довкола. Він був, дуже шанованим лікарем, у нього були сотні пацієнтів, а точніше пацієнток, які зверталися до нього за найменших причин.

 - Ти вже сказала Родіону про нас? – запитав він у Лізи.

 - Ну майже, — невпевнено мовила вона. Насправді у них, таких розмов ще не було.

Він спохмурнів та продовжив свій обід. Ліза почала дивитися в панорамне вікно, з якого, відкривався красивий вид на Дніпро. Вона думала про те, як сильно кохає Олександра і про те, як сильно любить Родіона. Родя був дуже доброю, веселою і простою людиною з великим серцем, яка ніколи не скривдить того, кого любить. Олександр був вихованим, культурним, багатим та комунікабельним, в ньому було те, чого ніколи не було і ніколи не з’явиться у Родіона. Вона любила його як справжнього друга, а Сашу вона безмежно кохала. Це головні дві роздільності між ними.

Через хвилину роздумів, вона повернулася до Олександра, який уважно на неї дивився. Вони дивилися один одному в очі. В нього були голубі очі, які причаровували Лізу, при першій же зустрічі. Взагалі їхня зустріч відбулася випадково. Вони зустріли у кафе, що знаходилося біля школи, де працювала Ліза…

Пів року тому

Олександр Миколайович йшов просторою вулицею, хоч на дворі і була погана погода, але настрій був прекрасним. Ще десять хвилин тому, ідучи по цій же вулиці, він стікав потом від нервів. У вухах у нього були навушники з довгим шнурком, який вів до строго аудіоплеєра соні. Він відчув неймовірну спрагу, тому вирішив піти в кафе яке було через дорогу від нього. Зайшовши туди, Олександр причарував усіх офіціанток, які хутенько підбігли до нього. Поки йому готували напій, він примітив гарненьку дівчину, яка сиділа за столиком і пила каву. Він сів за сусіднім столиком від неї, та почав роздивлятися дівчину. Вона сиділа з неймовірно рівною спиною, а пасми її густого каштанового волосся огортали їй спину. Він настільки був зачарований її красою, що навіть не помітив, як випив велику склянку лимонаду.

Вона допила каву, та встала за столу. Олександр подумав, що це кінець, і він більше ніколи не побачить цю дівчину. Дівчина почала виходити з приміщення, він погнався за нею. Вони перестрілися у дверній рамі, дівчина глянула на Олександра так, що між ними пройшов електричний струм. Це була та любов, про яку пишуть в книжках та показують у фільмах.

 - Я Ліза, — промовила дівчина.

 - Олександр, — сказав він шепотом не зводячи очей з неї.

З цього моменту у них, почалася історія, великого кохання. Вони закохалися один в одного з першого ж погляду. Те що, Ліза мала хлопця, ніяк не зворушило Олександра, він був зачарований дівчиною і був готовий звернути гори заради неї.

Наступні пів року для них, були найкращими моментами життя. Вони зустрічалися і гуляли кожен день після роботи. Ліза брехала Родіону про те що, йде гуляти з подругами або що її затримали на роботі. Але і в Олександра був секрет, який звів нанівець їхні відносини.

За два тижні до вбивства

І знову вони дивилися один на одного, Ліза кохала його, а тому, не могла зробити боляче йому. Сидячи в розкішному ресторані, за віп столиком, Олександр зробив пропозицію Єлизаветі, яка була в неймовірному шоці і потім, прокручувала цей момент мільйон разів: вони довго дивилися один на одного, а потім Олександр, запропонував їй прогулятися набережною. Був страшенний вітер, але це їх ніяк не зупиняло. Пройшовши метрів п’ятдесят, Олександр зупинився, порився в кишені і мовив:

 - Єлизавето, наші стосунки з тобою вже перевірені часом, безліччю вчинків і людей. Я вважаю, що ми з тобою ідеальна пара, а тому ми можемо існувати, як сім'я. Уяви, будь ласка, чи можливо це на твій погляд? , - він дістав коробочку в якій, знаходилася дорогоцінна каблучка, —  Я неймовірно люблю тебе і пропоную нам побратися.

У неї був вир емоцій які вона, погано контролювала, тому на її очах з'явилися сльози.

 - Так, — сміючись і плачучи промовила вона, — Так-так-так!

Вони дуже міцно поцілувалися і попрямували до його мустанга, який на крилах кохання, доставить Лізу до її квартири.

Потім вона дуже жаліла про свій вибір, що закінчилося дуже прикрим кінцем для всіх.

В той же час, Родіон біг додому, щоб сповістити Лізі гарну новину.

 - Ліза, - відчиняючи двері прокричав їй, - У мене є гарні новини.

Вона вийшла з кімнати.

 - Яку?

 - Через пару днів, ми поїдемо до мене на батьківщину, у Чиліфонівку!

У неї були геть інші плани.

 - Круто, - саркастично сказала вона, але він нічого не відказав на це.

Єлизавета плакала цілу ніч, вона любила Родю і в ой же час, кохала Олександра.

На ранок, у неї з’явився план.