Кінець початку

РОЗДІЛ 8

Кінець початку

Я сидів на березі моря, хвилі лоскотали мої ноги, навкруги тиша і спокій. Була третя година ночі, мені не спалося, і так як квартира Ніки була біля пляжу, я пішов до води. Мені подобалося море, але я ще з дитинства, обожнював гори. До років шістнадцяти, я був дуже неспокійною дитиною, мене тягнуло у всілякі неприємності, то я поб’юся, то я нап’юся. Але потім, мене перемкнуло, я почав вчитися, повернувся в бокс і найголовніше, у мене, з’явилися мрії. На мене насунулася сильна хвиля, яка замочила мені шорти, це був знак. Я підвівся, і пішов до квартири.

Я так і не заснув, всю ніч роздумував про це проклятуще вбивство. Останній місяць до вбивства Лізи, я провів у метушні, не бачачи її днями, можливо у неї хтось був, і цей хтось, міг обвести її кругом пальця і спокійно убити. А можливо це зробила жінка, якась “подруга”.

Розкривши очі, я побачив сонячне світло, і когось в дверній рамі.

 - Добрий ранок детективе, - то була Вероніка.

 - Ти слідкуєш за мною?

 - Ні, просто я, приготувала тобі каву.

 - Велике дякую, - промовив я і пішов до ванної.

Вийшовши з душу, я пішов у вітальню щоб поговорити з Нікою.

 - Вероніка, - гукнув я.

 - Що сталося?

 - Сідай, я маю тобі, дещо сказати.

Вона сіла коло мене на диван.

 - Я все обдумав, - вона подивилася мені в очі з серйозним лицем.

 - Я теж, - сказала вона.

 - Ні, я не про те, - вона притулилася своєю ногою до моєї, - Лаза мені брехала. У неї був хтось, або її убила її подруга, - вона почала приближатися до мене, у мене в голові було мільйон думок, вона от-от мене поцілує.

Вона почала виставляти губи, у мене зашкалював пульс, все було, наче в солу мо. Її губи торкнулися моїх.

 - Ні, - відскакуючи скрикнув я, - Я так не можу.

Вона спантеличено дивилася на мене.

 - Я хотів сказати, - продовжив я, - Що сьогодні, я їду додому.

 - А як же розслідування? – ображеним голосом запитала Ніка.

 - Ми в глухому куті, робив професіонал, самотужки, ми його ніяк не знайдемо.

Вона похилила голову, я зібрав свої речі і вийшов на двір. Ніка побігла за мною. Я зупинився, і став чекати доки вона підійде.

 - Дякую тобі за все, - промовила вона, після чого, обійняла.

Це кінець, подумав я.

Перед тим як поїхати, я вирішив, останній раз, скупатися в морі. Вода була тепла а хвилі лагідними. Через п'ятнадцять хвилин, насунулися чорні хмари, я витерся і пішов. Як тіки закрив двері автомобіля, почався сильний дощ, який ніяк не зупинив мене. Я повісив телефон на магнітний тримач, сказав гуглу

 - Одеса-Київ, маршрут, - та потихеньку покотився.