Розділ І – Пробудження

Гора спала тисячоліттями, але це була не мирна дрімота — це було похмуре, важке сновидіння, в якому ховалися тіні забутих епох. Ніхто вже не пам’ятав, що колись тут здіймались міста богів і летіли в небі крила титанів. Лише вітер іноді шепотів уламками цих історій, обминаючи хребти скель.
Але тієї ночі навіть вітер завмер. Повітря стало важким, як перед грозою, що ще не народилась. І в самому серці кам’яних надр щось почало дихати.
Не людина. Не звір. Не демон.
Сила.
Вона прокидалася повільно — як грім, що спершу ледь чутно котиться десь за обрієм, а потім раптово розриває небо. Камінь тріщав, сипались іскри. Із темряви запалали два вогні — очі, глибокі й холодні, немов два шматки нічного неба, у яких спалахують далекі блискавиці.
Нокталіор відкрив погляд. Його не народили — його викликав світ, що втомився від власної тиші. Його тіло не було плоттю, а сплетенням темної матерії та пульсуючої електрики.Хребет світився фіолетовими артеріями блискавок, хвіст відблискував, наче клинок із чистої енергії, а крила розгортались, як розламані штори між світами.
Він зробив перший крок — і реальність під ним здригнулась. Пил здійнявся догори, хоча в повітрі не було вітру. Десь високо у горах прокинувся глухий гуркіт. Це не був землетрус. Це був його крок.
Перед його внутрішнім зором виникли уривки чужих спогадів: палаючі башти, крики воїнів у сяйві золотих щитів, хмари, пронизані стрілами блискавки, і голос — жіночий, тихий, але сповнений сили:
«Ти повернешся, коли світ почне глухнути. Коли світло знову стане тінню. Коли єдиною мовою правди буде грім.»
І він повернувся.
Над горою, яку люди внизу звикли називати Мертвим Піком, розірвалося небо. Перша блискавка не впала з небес — вона злетіла з-під землі, прямісінько в хмари. Світ навколо ожив, і тиша зникла.
Нокталіор розправив крила. Фіолетові та сині відблиски бігли по їхніх прожилках, мов зграї диких комет.Його тінь лягла на долини й міста, і всі, хто побачив її, відчули щось, чого давно не знали — первісний страх і захоплення водночас.
Він не йшов мститись. Не йшов рятувати. Він йшов нагадати, що грім не належить нікому.
З того моменту світ уже не міг бути тим самим.