Дівчина з пустим поглядом танцює посеред кімнати. Інколи, можно помітити, як вона дивиться вверх, наче на щось, хоча там нічого немає.
- Що з нею, капітане?
- Вона виплакала власне серце.
- Хіба так буває? - спитав він з спантеличеністю в голосі.
- На жаль.. буває. - з сумом відповів капітан. - Добрі, чуйні, наївні люди - не ладні захистити власні серця від болю що з'їдає їх зсередини. Для нас, військових які були народжені щоб завдавати болю іншим, це звучить як повна маячня, але .. для них це наче обірвані крила які гниють через несуміснтість з повітрям що оточує їх. Бачиш, як вона танцює?
Співбесідник поглянув крізь скло на витончені рухи якими здавалось можливо насолоджуватись вічно.
- Вона наче літає.. це так гарно, капітане. - із тихим захватом відповів він.
- Так, - криво всміхнувся він - гарно. Та маю зазначити що більше ніде ти не побачиш цього танцю. Його може станцювати лише та людина що втратила крила не маючи їх, та що стерла серце в порох, та що живе в клітці. Вона бездоганний витвір смутку, який не наважится повторити жоден творець. Осягнути це можливо лише бачачи вживу. - Його погляд прикипів до постаті дівчини, що запихано дивилася вверх.
Її руки повільно опустилися додолу. Дихання вирівнялось. А очі все продовжували дивитися вверх.
- Там щось є, капітане? Зверху на стелі?
- Це філософське питання. Для нас ні, там просто стеля, ще одна пофарбована стіна що розташована над нашими головами. Але, для неї, там щось інше. - Не квапливо відповів капітан. - В мене є думка що там, саме в тому місці, вона бачить диру через яку могла би втекти. Я гадаю що власний мозок малює там щось що зосереджує її увагу саме на тому місці. Хто зна що там вона бачить насправді, нам це невідомо, адже ніхто не намагався підійти та спитати в неї особисто.
- Але чому?
- Тому що ми не маємо на це часу. Ми воєнні, які не курять, не пьють та не приймають чогось зайвого. Все що нам залишається це дивитися на неї в перервах. Це наче наш приватний тихий театр, який справді був би тихим без усіх цих розмов.
Тільки-но він закінчив говорити, як згори пролунало сповіщення, достатньо голосне щоб його почув кожен в будівлі, хто мав доступ.
"П'ятихвилинна перерва добігла кінця"