Розділ 11.

– Я б дуже хотіла аби ти товаришувала з Валентиною,– проспівала Галина Петрівна, обійнявши Лялю за плече.

"Ага, де я, а де Валя"

– Не думай так, – ніби читаючи думки, наказала викладач, – завжди товаришуй з тими хто краще від тебе. Інколи це завдає мук, але при цьому змушує рости над собою. Це закон переможців. І я вірю, що твій п’єдестал недалеко. Йди, я домовилась, вона чикатиме тебе в їдальні, по закінченню великої перерви.

Геть не вмотивована перспективою приниження, Ляля попленталась коридорами коледжу на перший поверх. Залишалося ще десять хвилин, та витрачати їх не було на що. Тому дівчина вийшла на двір, подалі від злощасного запаху свіжої випічки, яка сьогодні їй не по кишені. Але завтра, якщо завтра вона прийде в коледж пішки, їй вистачить на обід. Так і буде, обов’язково буде.

Посміхаючись власним думкам про цукрову булочку, Ляля на автоматі пройшла повз натовп студентів в бік зупинки.

– Комарова! Постривай! Ти куди зібралася? – гриміла Валентина Нагорна на все колежанське подвір’я.

Різко повернувшись в реальність, Ляля оступилася й полетіла на асфальт. Проте Валя вправно її впіймала.

"Вона ж бо все робить вправно. Мабуть, і сере теж на відмінно"

Зірка коледжу одразу потягнула Лялю в протилежний бік, до себе в приміщення громадської організації, де вона сьогодні проводить тренінг. І Ляля там, за словами Галини Петрівни, почесний гість.

"Дожилася, я халявщиця, яка не платила за квиток, бо Валя взялася мною опікуватися".

Валентина Нагорна вправно працювала з тією пластико-металевою дошкою на ніжках. Ось вона дістала картонні смайли, хоча ні, там і сумні мордочки є. Валентина розташувала їх вертикально і продовжила свою інтерактивну лекцію.

–            Наші емоції мають прямий вплив на наше здоров'я, – впевненим голосом оперувала фактами вона. – Наші медики не раз проводили подібні дослідження, та з'ясували, що така емоція як гнів сильно послаблює роботу печінки.

Навпроти злого смайла з'явилася кольорова картонна печінка. Ляля простягнула вперед руку і, пошкоджений гнівом, орган сховався за долонею.

"Якщо це правда, то моя печінка гірша ніж в бухарика дяді Жеки."

–            Знаходячись у постійному стані печалі ми шкодимо своїм легеням, таким чином спричиняючи кисневе голодування організму. Ви, мабуть, чули вислів "дихає не на повні груди", так ось це коли наші легені сковує печаль.

Так на дошці з'явилися паперові легені. Жінка, що сиділа поруч з Лялею ялозила в руках шарфик, тихцем проводячи пальцями по, захищених чорним гольфом, легенях.

"І по кому ваша згубна печаль, тьотю."

–            Неспокій та підвищена тривожність послаблює роботу нервової системи яка відповідає за роботу шлунку та травної системи. Люди, що переймаються через дрібниці часто хворіють на діарею або запори.

Таким чинам на дошці потоваришували смайлик, що рве на собі жовте волосся та зелений сумний шлунок.

"Треба попросити у Валі ці паперові органи. Покажу їх Шапокляк, щоб знала як страждає моє нутро від її "майже не простроченої" їжі."

Валентина продовжувала, а жіночки, що сиділи в колі, схвально кивали, так ніби у кожної тут діарея та запор.

–            Не типовий та деструктивний стрес, навіть при короткотривалій дії спричиняє послаблення роботи серця та мозку. Це може призвести до погіршення пам'яті, дезорієнтації в просторі, зменшенню інтелектуальної активності.

Картонний мозок здавався аж надто блідим поруч з бордовим серцем. І Лялі все більше здавалося, що то все про неї говорять.

–            Страх, особливо невмотивований, негативно відображається на нирках. Тому хвилюючись люди часто відчувають потребу спорожнити сечовий міхур.

"Себто всцикаються від страху. Хоч щось не про мене."

Ляля згадала, як злякалася тих лобуряк, що прийшли забирати їхню квартиру. Згадала, як все всередині стислось, зім'ялось мов благенький папір.  Здавалося, що ти непомітна молекула, яку зараз здують, і полетиш ти на вокзал. Чомусь саме довгі ряди стільців залізничного вокзалу ввижалися тоді. І люди з кучею речей, що так на і них сплять. От і Ляля з мамою будуть там спати, і їсти, і жити. Схиляючи голови на клунки зі своїми трусами. Бо ж труси не заберуть. Нащо їм жіночі ношені труси, не від німців, з базару.

Ляля гнала від себе страшні думки, а Валентина тим часом продовжувала декламувати чужі дослідження, розмахуючи руками.

–            Але ж ми здатні переживати не лише негативні емоції. Наприклад ми можемо любити. Про цілющу силу кохання всі чули. Хоча кохання не емоція, а почуття. Але сукупність тих емоцій, які людина переживає перебуваючи в стані закоханості укріплюють наш організм. Доведено значне підвищення імунітету в стані закоханості. А глибоке кохання, що супроводжується стабільними стосунками, значно зменшує стресогенний вплив навколишнього середовища.

"Висновок. Не одужати тобі Комарова. Бо кохання твоєї адреси ніколи не знало. Батько виявився не рідним. А, як відомо, чужих дітей не люблять. Мама покохає кого завгодно, хто їй шалик новий купить. А в мене грошей нема її любов купити. Хто залишається, а нікого. Нікого хто б любив тебе Лялю. І нікого кому б було потрібне твоє кохання."