Глава 14.

Ноан

    Моєму меншому синові, нащадку і майбутньому вождю, Лоаку, скоро двадцять і я, здається, зійду з розуму. Щодня я про це думаю все більше і більше і мій мозок починає закипати, я злюсь і зриваюсь на всіх. Мене самого це дратує і я нічого не можу зробити. А останнім часом Лоак ще й ігнорує мене, тікає десь і ховається. Як тільки я намагаюсь з ним поговорити, він зникає відвертається, вдає,що зайнятий і просто йде. І це мене дуже дратує. Я відчуваю безсилля, адже не маю впливу на свою дитину. Мені інколи навіть здається, що я для нього більше не авторитет. І це ще більше мене гнітить.

    Навіть зараз, коли я тренуюсь з Макуром, я не можу зосередитись і роблю помилку за помилкою, хоча вже давно вмію полювати та розмовляти під водою. Я не можу думати ні про. Мої думки забиті тим, що Лоак себе поводить недобре і тим, що він мене відкрито ігнорує. Це мене дуже відволікає і бісить.

-Ке ово (брате мій), що трапилось, ти останні дні сам не свій. - сказав мені Макур.
Я опустив голову. Вже й інші почали це помічати.
-Я не можу змиритись з думкою, що мій син, майбутній вождь, не думає про своє майбутнє. У нього є все для того, йому лише потрібно прикласти трішки зусиль. А він, негідник, навіть розмовляти про це не хоче. Ба більше і думати не хоче про супутницю по житті! Який же він тоді вождь?! - випалив я на одному подиху.
Макур підійшов до мене і поклав руку на плече. Він тяжко видихнув.
-Розумію твоє занепокоєння, але ти надто переймаєшся. Я от відпустив ситуацію, коли Вайті народився з чорним волоссям, а коли Ейва народилась зробив те ж саме. Але у тебе зовсім по-іншому, твій син народжений вождем і вибору не має. Боги і вищі сили так вирішили. - сказав він.

    І тут я, здається вперше зрозумів, що Лоак дійсно ніколи не мав вибору, він народився майбутнім вождем і ніхто у нього не запитував, чи хоче він цього. Я тренував його змалечку, щоб він був найкращим, вимагав по максимуму завжди, мучив його всіма потрібними й непотрібними знаннями, змушував вчитись, полювати і бути найкращим у всьому. Але чи хоче він цього насправді й, чи хотів коли-небудь?

-Дякую тобі, ке ово (брате мій), ти мені дуже допоміг. - сказав я і закінчив передчасно наше тренування.
    Мене ніби вдарило током. Який же я був сліпий!!! Я раптом все зрозумів і я вирішив відразу піти й знайти сина, я повинен поговорити з ним, негайно!
-Пробач, мушу йти. -сказав я Маукру і швидко пішов до наших лігв.
    Макур знизав плечима і відсалютував мені. Я знаю, виглядало це дуже дивно, але я здається вперше, за роки, збираюсь зробити щось вірне.

    Я пішов до свого лігва і спочатку вирішив поговорити з Джиною, вона завжди вправляла мені мозок і вміла дати пораду.
-Ке окуа (моя кохана). - позвав я Джину.
Вона вийшла з-за кута.
-Щось трапилось? Ти сьогодні рано з тренування. - сказала вона.
-Так. - відповів я щасливо. - До мене здається нарешті дійшло.
Джина послала мені здивований погляд і підійшла ближче.
-Що дійшло, коханий? - запитала вона.
Я сів на виступ у нашому лігві й схилив голову.
-Я зрозумів одну просту річ. Лоак ніколи не мав вибору, він народився з зовнішністю майбутнього вождя і я його тренував, як вождя. Але я ніколи не запитував у нього чи це дійсно те, чого він хоче. Я ніколи не давав йому право вибору. І це була моя помилка. Я жахливий батько. - сказав я й опустив очі.
Джина підійшла до мене й обійняла. Вона мовчала кілька хвилин.
-Ке окуа (моя коханий). Ти прекрасний батько, найкращий у світі й не смій думати по-іншому. - сказала вона.
-Але ж я вирішив давно за нього його ж долю. - сказав я у відчаї. -Не дивно, чому він мене уникає, у мене вже маніакальна ідея стала створити з нього найкращого лідера.
-Ти його долю не вирішував, сама природа вирішила, що він таким повинен бути. І ти тут ні до чого. - сказала Джина.
-Але я і не запитував у нього і не давав право вибору! А міг.... - сказав я відчайдушно.
Потім я різко встав, поцілував дружину і пішов.
-Ти куди? - запитала вона.
-Шукати істини. - сказав я, обернувся і пішов.

    Я пішов до своїх доньок, поговорив з ними, розповів свої сумніви та страхи. Я ніколи не ділився таким зі своїми дітьми, але чомусь саме зараз захотілось з ними порадитись. Тіана і Тоурун сказали, що я все вірно робив і що Лоак далеко не маленький і не дурень. А Вакая з ними погодилась. Але у мене ще досі були сумніви.

    Я вийшов від доньок та хотів ще порадитись з одним німом. Котрого я також, до речі, ніколи не запитував про його долю. І особливо не давав і йому вибору у житті.
Я пішов по поселенню і знайшов Меяма на одному з великих каменів.
-Можна до тебе? - запитав я у нього.
Меям посміхнувся.
-Звісно. - відповів він і показав на місце біля себе.
Я підійшов і сів біля сина.
-Ке туа (мій сину), хочу тебе щось запитати. - сказав я Меяму.
Меям відклав свій зошит, у якому писав вірші й поглянув на мене.

     Ми з Меямом дуже добре ладнали, останнім часом та і взагалі завжди ладнали. А коли я у нього запитав за дівчину, з котрою він проводить багато часу, то він з радістю поділився зі мною хорошою новиною. І, так виглядає, що скоро у нас буде ще одна пара. Я був цьому безмежно радий, адже Анія, обраниця Меяма, була хорошою німою, я б навіть сказав ідеальною для нього. Я все ж таки думав, що Лоак спочатку знайде собі когось, але був щасливий за старшого свого сина.
-Ти не хочеш бути вождем після мене? - запитав я раптом у сина.
Він здивовано на мене глянув.
-Чому ти у мене це запитуєш? З Лоаком щось трапилось? - відразу він стурбовано.
-Ні, з ним все гаразд, напевно. - відповів я невпевнено.
-Тоді чому ти це запитуєш у мене? - запитав він знову.
-Тому, ке туа (мій сину), що я ніколи не запитував тебе про твої бажання, ніколи не враховував того, що ти хочеш і ба більше, не давав тобі вибору ніколи. Можливо ти хотів би бути вождем, а я... - я не закінчив і схилив голову.

    Мені було соромно визнавати це, але я помилявся стільки років. Я мав би запитати у синів чого вони насправді хочуть і що важливо для них у житті. А не вирішувати за них змалку.
-Тату, ти здурів? - вивів мене з роздумів Меям.
Тепер я подивився на нього здивовано.
-По-перше, так, ти ніколи не запитував мене про те, що хочу, але ти дав мені вибір. Я міг вибрати чим займатись, що робити й ти ніколи мене не осуджував і не забороняв нічого.
Я підійняв очі на сина, а він продовжив:
-Ти ніколи ні слова не казав. Коли я брав книгу у руки замість меча, ручку замість мотузки чи коли я йшов вивчати нові види замість того, щоб техніки бою вивчати. Хіба це не вибір?

Я поглянув на сина і знизав плечима.
-По-друге, ти ніколи не запитував у мене, ким я хочу бути, але ти знав, що я сам мав право вирішити й ти ніколи не наполягав. Хіба це не вибір? - знову Меям поставив риторичне запитання.
Я, здається почав нарешті розуміти, що він має на увазі.
-І останнє, я завжди знав, що ти будеш поруч, а це хіба не найважливіше? Я знав, що коли прийду до тебе за порадою, ти не осудиш, а підтримаєш. Завдяки тобі я такий яким я хочу бути й можу писати вірші, а не бігати й битись з ким попало. Ось це вибір, ке дуар (мій тату).
    Меям підвівся, сів ближче й обійняв мене. І я зрозумів, що мій син правий. Я давав вибір йому все життя, як і донькам. Сам того не розуміючи.
-Я буду до кінця своїх днів підтримувати тебе. - сказав я.
-Я знаю, і ціную це. І ні, я не хотів бути вождем. Я гадаю інший син підходить більше на цю роль. - сказав Меям і підмигнув мені.
-Я вже не впевнений. Його я залишив вибору також. - сказав я сумно.
Меям же єхидно посміхнувся.
-Тобі треба з ним поговорити. Він ось там. - і син показав мені на високу скелю, котра виднілась з океану.
Я кивнув йому і встав, щоб піти до Лоака.
-Дякую, сину.
Меям кивнув і відсалютував мені.
А я щодуху направився туди, мій менший син і дивився у воду.

    Коли я дістався скелі то старався непомітно підійти, щоб він знову не втік від мене.
-Якби ти тихо не йшов, я чую, що це ти, ке дуар (мій тату). - сказав Лоак, навіть не обертаючись.
Я взявся за голову.
-Що навіть так далеко чути? - запитав я і підійшов вже ближче.
Син обернувся і кивнув.
Я підійшов до нього, сів поруч і мовчки сидів кілька хвилин.
-Я знаю, ти хочеш обговорити моє майбутнє становище і чи я обрав собі дівчину.... - почав говорити Лоак.
-Ти мене ненавидиш? - перебив його я.
Лоак замовк, подивився на мене і насупився.
-Що? - запитав він.
-Ти мене ненавидиш? - запитав я його знову.
    Вираз обличчя Лоака був дуже збентежений, він не очікував такого запитання.
-Чому я маю тебе ненавидіти?
-Я не давав вибору тобі все життя. - сказав я сумно.
-Воу, воу, воу, про що це ти? - досі не розумів Лоак про що я.
Я поглянув на свого сина і пояснив:
-Ти народився майбутнім вождем, але я ніколи не запитував тебе чи ти цього хочеш?! Чи взагалі це подобається тобі та, чи маєш ти бажання бути ним?! Я ніколи не давав тобі й шансу вибрати! Я все життя вирішував за тебе, як тобі тренуватись, як битись, яку зброю брати та як вчиняти!!! Я ще з самого твого народження вирішив все за тебе!! - випалив я на одному диханні й здається у мене навіть сльози котились, коли я говорив до Лоака.
-Тату, ти що? - запитав у мене син розгублено.
-Я зрозумів, на жаль, це тільки сьогодні, синку. Пробач мені.... - говорив я і нахилив голову. -Я тобі нав’язав стільки всього і вирішив за тебе, як тобі жити. Так не повинно бути! Ти мав сам вирішити чи хочеш бути вождем, чи хочеш тренуватись, як проклятий, і чи взагалі хочеш бути воїном. А я....
-Тату, - перебив мене Лоак. -Те, що я народився нащадком вождя не змусило б такого ауганга (бунтаря), прийняти долю і підкоритись їй, якби я цього сам не хотів. Чи ти думаєш, я настільки слабохарактерний?
Я поглянув на сина і він знову заговорив:
-Тату, якби я не хотів бути воїном, я ним не був би. Я обрав таке життя, бо я цього хотів і досі хочу. Я не уявляю себе іншим! Я і не хочу бути іншим! Я народився для цього і я знаю, що це моя доля! Але я цього і хочу! 
Я дивився на сина і розумів, що він говорить щиро, його емоції були справжні.
-Ке дуар (мій тату), я ніколи не сумнівався у тому, що хочу бути вождем і що буду ним після тебе. Це найвища міра похвали та гордості для мене. - сказав він.
-Чому ж тоді ти ігнорував мене всі ці тижні? - запитав я у нього.
Лоак посміхнувся.
-Я еруо ауганг (самотній негідник) і люблю бути на самоті. А останнім часом всі щось хочуть від мене, тому я старався уникати розмов про ‘’супутницю’’, про моє повноліття і про все на світі. - сказав він чесно.
-Тобто ти мене не ненавидиш? - запитав я знову.
Лоак усміхнувся.
-Ти найкращий тато у світі і якщо я коли-небудь стану теж батьком, я буду намагатись хоча б бути подібним на тебе.
Лоак сказав це і я відчув, як у мене покотились сльози.
-Пробач, я щось сьогодні зовсім не у собі. - сказав я.
Лоак же обійняв мене мовчки. Ми сиділи так з ним ще трохи, а потім він запитав:
-Я ж можу бути вождем без супутниці, правда?
Я закотив очі й ми почали з ним сміятись.
-Ти можеш все, якщо цього захочеш. - сказав я вже серйозно.
-Я знаю тату і це все завдяки тобі й мамі. Я б не був тим, хто я є, якби не ви. - сказав Лоак чесно.

    А мені, як батьку, було дуже приємно чути це. Я зрозумів сьогодні багато речей і, розмовляючи з синами та доньками дійшов висновку, що я таки правильно роблю щось у цьому житті.
    Всі мої діти були гордістю моєю, найбільшим моїм досягненням і найкращими німами у світі.
Я безмежно щасливий, що вони всі є у моєму житті.

    Ми з Лоаком ще посиділи трохи, а потім пішли літати на декрах. Я засумував за небом і швидкістю, і був радий, що син мене підписав на це. Ми чудово провели час і потім разом повернулись у наше лігво.
А я зрозумів ще одну річ - мої діти вже виросли і я мушу прийняти будь-які їхні рішення, навіть такі, з якими я не погоджуюсь.