Глава 13.

Лоак

    «Її красиві зелено-блакитні очі я не забуду ніколи'' подумав я, вперше побачивши красиву незнайомку, котра була зовсім іншою, не такою, як я. Вона мала інший колір очей, але такі ж риси обличчя, вуха та чорне, як вугілля волосся. Ми були однієї раси, але інших кланів. Ми були водночас однакові, але також різні. Я підійшов до неї, обійняв та поцілував. Для мене це був не зовсім характерний жест, але він мені сподобався.
     А потім вона усміхнулась і сказала мені:
-Якого біса ти ще спиш, прокидайся!!Пора тренуватись!
От чорт!!! Я підстрибнув на ноги й розплющив очі.
-Якого дідька??? - кричав вже я.
-Якого дідька це я маю запитувати!! Сучий ти син! - кричав на мене Вайті й голосно сміявся.
    Чорт, я досі не міг зрозуміти де я і що роблю. Коли мені вдалось нарешті протерти свої очі, я зрозумів, що перед тим був сон. Ой, ну і добре, присниться ж таке.
-Що тобі, чорт забирай снилось, що ти так довго спав??І навіть не чув, як я прийшов. - сказав він різко.
Я глянув на нього і пішов вмиватись.
-Ой, не питай. - сказав я. -Якісь жахи.

    Я не дуже хотів, щоб Вайті знав про мій дурний сон, ще й пов’язаний з його сестрою, чи це була не вона? Ай, байдуже. Я взагалі сни бачив дуже рідко, а тут ще й такий. Напевно це все через те, що вчора ми літали разом. Мушу визнати, мені сподобалось, я не часто літав з кимось.

    Ейва ж боялась дуже сильно, особливо коли я підіймав декра у повітря. Я звик до швидкості й до висоти, а вона, істота морська, не відчувала такого раніше і це було для неї в новинку. Але коли я притиснув її до себе, то вона перестала боятись і її серце билось вже не так швидко. Мені здавалось, я чув його навіть коли вона не була близько біля мене. Мушу визнати, я ніколи нікого так близько до себе не підпускав, тим більше не притискав до себе. Але ж повинен був я щось зробити, щоб вона не боялась. Після того вона навіть розплющила очі і її серцебиття сповільнилось. А коли я говорив їй, що тримаю її й не відпущу, я мав це на увазі. Не хотілось втратити хорошого вчителя.

    Ейва дійсно була хорошою. І мені хотілось зробити щось для неї. Я не знав, як віддячити, але думаю, їй сподобався фрукт і наша поїздка на декрі.
Я усміхнувся, згадуючи нашу вчорашню подорож.
 

-Ей, довго ти там? - вивів мене з роздумів Вайті.
Я вийшов до нього і відсалютував.
-Готовий до тренування.
Вайті покрутив біля виска пальцем. Я засміявся.
-Бачу, ти сьогодні у гуморі. - сказав він коли ми йшли вже до нашого місця тренувань.
-Вчора політав добре. - сказав я без деталей.
Вайті подивився підозріло на мене, але не сказав нічого.
-Як там успіхи з моєю сестрою? - запитав він.
Я дивився на нього здивовано.
-Як ваші тренування? - перепитав він.
Я видихнув.
-Нормально, але я мушу ще тренуватись. - сказав я.
Вайті дивився на мене підозріло.
-Що? - запитав я коли він зупинився.
Вайті загадково усміхнувся.
-Я не проти тебе з моєю сестрою, але образиш її - отримаєш в пику.
Я закотив очі.
-Вона лише мій вчитель! - сказав я грубо.
-Тобто моя сестра не цікавить тебе, як жінка? - запитав він вже не дуже весело.
Я знову закотив очі.
-Ке ово (мій брате), ти знаєш, я еруо ауганг (самотній негідник). І я не збираюсь це змінювати. Я люблю свободу. - сказав я спокійно.
Вайті подивився на мене знову підозріло і нічого не відповів.

    Те що я йому сказав, було правдою, я любив бути сам і звик до цього. Я надто любив свободу, щоб з кимось водитись. Але щось таки відбулось з моїм кам’яним серцем у той момент, коли Ейва сиділа і я її притискав до себе. Що саме, я не розумів і не приймав цього, але мені це сподобалось.

    Вайті штовхнув мене у бік і ми разом сміючись пішли до нашого місця збору. Сьогодні тренування вже було кращим, я під водою міг бути довше і пірнав глибше. Це не могло не тішити. Хлопці підтримували мене і плескали у долоні, коли я показував їм на що здатен. Я сам радів своїм успіхам. І мушу визнати, вода таки дарувала мені задоволення, особливо тоді, коли я міг контролювати що роблю у ній.
-Ти робиш успіхи. - сказала мені Ейва, коли ввечері ми тренували знову правильне дихання.
Я подивився на неї й помітив дивний вираз обличчя. Вона була, як завжди спокійна і врівноважена.

    Здавалось, нічого не може вивести її з рівноваги чи розізлити. Мене ж, навпаки, дратувало все і завжди. Я швидко запалювався всередині й довго не міг відійти. Мені б її спокою, хоч трішки.
-Ей, ти будеш робити, як я кажу чи ні? - запитала вона у мене.
-А? Ти щось показувала?
Ейва засміялась.
-Ну так.
-Вибач, задумався.
Ейва глянула на мене здивовано і повторила:
-Давай ще раз дихай і тоді ми вже підемо у воду.
-У воду? - перепитав я.
-Треба ж тобі колись і зі мною поплавати. - сказала вона.
Я почав сміятись.
-Я думав, не доживу до цього моменту.

    Ейва почала бризкати воду на мене і сміятись. Ми з нею тренувались вже другий тиждень, а до води так і не добрались. Звісно я був цьому радий, але і випробувати хотілось на практиці. З хлопцями я вже давно застосовував всі знання у воді, а от з Ейвою ні разу ще не пірнав під воду. Це було б дуже цікаво і я хотів спробувати.
    Ми перестали сміятись з нею і вона показала у відкритий океан, де було вже досить глибоко. Ейва направилась у ту сторону і позвала рукою і мене. Я пішов слідом. Коли ми зайшли по шию вона зупинилась.
-І що це все? - запитав я.
Ми з хлопцями дуже глибоко плавали ще з самого початку і я звик до глибини, а тут я відчував ногами дно.
Ейва закотила очі.
-Ти нестерпний, знаєш це?
Я засміявся.
-Я далеко не новачок вже, тому можемо і пливти далі. Я швидко пірнаю і плаваю.
Ейва знову закотила очі.
-Річ не у глибині чи швидкості. А у якості. - сказала вона і пірнула під воду.
Я, нічого не розуміючи, пірнув за нею.