Глава 11.

Лоак

    Як тільки ми підійшли до Оурів, Вайті підійшов до мене і почав оглядати зі всіх сторін. Я здивовано на нього глянув.

-Ти чого? - запитав я у нього.

-Я думав, ти сьогодні не зможеш підвестись. - сказав він.

Я усміхнувся зухвало.

-Зізнаюсь, важко було, але терпимо. - сказав я чесно.

    Всі решта німи нашої групи здивовано на нас глянули, особливо Ейва, менша донька Макура.

-Ти що зробив? - запитала вона у брата.

Той глянув на мене й усміхнувся.

-Нічого.

-Що він вчора з тобою робив? - запитала вона вже у мене.

Я дуже здивовано на неї глянув.

-Ну ми плавали, вчились дихати..... - сказав нечітко Вайті.

-Чорт забирай, що ти з ним робив? - кричала вже молода німа. -Ти міг його вбити!!! Ти зовсім з глузду з’їхав???

    Ніхто нічого не розумів, особливо я. Всі дивились по черзі то на неї, то на Вайті, то на Ейву.

-Ми маємо вчити їх поступово! Ми маємо навчати, а не топити їх! Я чула, як ти вчора хвалився перед друзями! Я все чула! Ти негідник! - кричала Ейва і вдаряла брата у грудну клітину маленькими руками.

    І тут мені стало все зрозуміло. Виявилось, молодий син вождя випробовував мене на міцність. Він мав мене поступово навчати й готувати до важких випробувань, а він вчора вижав всі соки з мене і я мало не потонув.

Але ж не потонув.

Я почав сміятись дуже голосно.

-Ти чому смієшся?? Ти міг загинути!!! - це вже був Меям.

Я закотив очі.

-Ви як малі діти, я сам погодився, і чесно, це було круто. - глянув я на Вайті.

Той підійняв голову і винним поглядом дивився на мене.

-Круто? Ти міг не випливти! Ми не повинні так вчити вас! Все має бути поступово! По черзі! А не відразу на глибину і під воду!! - говорила Ейва підвищеним тоном.

-Лоак! Ти з’їхав зовсім з глузду? - говорила Тіана до мене.

      Я дивився на них і нічого толком не розумів. Вчора, вперше за довгий період я відчув себе живим. Я нарешті мав хоч якийсь виклик та прийняв його. Я хотів цього і не збираюсь погоджуватись на менше. Я витривалий і я пройшов випробування. Я хотів продовжувати у тому ж дусі.

-Та чого ви розкричались? Все добре. - сказав я.

-Я йду до батька! - розізлилась Ейва. - Ти не будеш тренувати більше нікого і будеш покараний!

Вайті опустив голову і просто мовчав.

-Оу, оу, стоп. Нікуди ти не підеш! - наказав їй я.

І молода німа, котра вже йшла в іншу сторону, зупинилась від моїх слів.

-Я хотів цього і я обрав сам таке тренування. І мені сподобалось, тому ти нікуди не підеш. А Вайті буде продовжувати у тому ж дусі. -сказав я впевнено. - Адже я цього хочу!

    Всі здивовано на мене глянули, а молода німа злісно фиркнула до мене.

-Ти божевільний! - сказала вона зціпивши зуби. -Ходімо. - сказала вона моєму брату і сестрам.

    Вони поглянули на мене, ніби я дійсно божевільний і пішли слідом за Ейвою.

А до мене підійшов ближче Вайті й сказав:

-Дякую. Я думав, ти сам підеш до мого батька.

-З чого б це? - запитав я.

-Вчора я дійсно перегнув палку. Я мав би тобі розказати у теорії, як все діє, а тоді, за кілька тренувань приходити до практики. - він показав на свою сестру, котра стояла на мілині перед моїми сестрами й братом і щось розповідала.

-Я мав би тебе підготувати до глибини. - сказав він винним тоном.

-Це вони що так тренуються? - запитав я здивовано.

Вайті кивнув. А я фиркнув.

-Зовсім не цікаво. - сказав я і почав йти на глибину.

Син вождя Оурів поглянув на мене здивовано.

-Ти йдеш чи ні? - запитав я у нього.

-Куди?

-Як куди, тренуватись нормально, а не як немовлята. - сказав я і підморгнув йому.

Вайті посміхнувся на всі зуби:

-Ти точно божевільний.

       Я показав йому середній палець і ми направились на глибину. Як тільки я проходив повз брата і сестер вони дивились на мене, як на божевільного бунтаря.

-Теора ауганг (вождь бунтар). - сказав мені один з друзів Вайті, Кіан.

-Ти забув, я ще й негідник і козел. - сказав я і ми всі почали сміятись.

     Мої родичі та Ейва почули, як ми сміємось і лише з осудом нас оглянули. А мій брат Меям лише похитав незадоволено головою. Я відсалютував йому і посміхнувся.

    Тренування ми провели цього разу не так глибоко, як вчора з Вайті, але теж дуже ефективно. Молоді німи мені показували свої трюки під водою і я намагався їх повторити. Звісно, виходило не завжди у мене, але я не здавався.

-А ти дуже кітуро (впертий). - сказав Немей, коли я вже в десяте намагався зробити те, що він мені показав.

-Справжній теора (вождь). - сказав Вайті й всі з ним погодились.

     Коли ми вже добряче напірнались і наплавались, вирішили сісти на скали та трішки перепочити. Ми мали деякі фрукти разом з собою і влаштували собі невеликий пікнік. Я їв і дивився у сторону тепер вже і нашого житла. Хтось з німів тренувався, хтось грався, а хтось доглядав за меншими німами. Потім повернувся в іншу сторону і побачив там частину нашої групи. У ній були Ейва, Тіана, Тоурун, Вакая і Меям. Вони всі стояли напівколом, а всередині стояла Ейва і показувала їм щось руками. А вони всі повторювали щось і робили ті самі рухи.

-І це вони називають тренуванням? - запитав я з сумнівом.

Вайті усміхнувся і видихнув.

-Наш батько вважає, що ми повинні починати з самого початку і вчити вас, як маленьких дітей.

Я закотив очі.

-А те, що ми робимо коли вони почнуть робити? - запитав я.

Вайті й хлопці переглянулись.

-Точно не скоро. - сказав Кіан.

    Я здивовано глянув на нього. Мені дивно було і водночас незрозуміло, чому вони всі не можуть відразу пливти на глибину. Нічого важкого у цьому не має.

-Вони не можуть пливти на глибину, вони не такі сильні й спритні, як ти. Ти все-таки нащадок теора (вождя). - сказав Вайті.

Я подивився на нього, як баран на нові ворота.

-Ти що думки вмієш читати?

-Ні. Просто ти здивувався й очевидно, що тебе це зацікавило. - усміхнувся він.

-Не всі Оури плавають так, як ти й не всі вміють пірнати. А ти, лісовий нім, скоріше виняток з усіх правил. - сказав Немей.

І всі хлопці позитивно похитали головами.

-У мене багато ще чого не виходить, як у вас. - сказав я.

Вони переглянулись і Вайті сказав:

-Ти хочеш все й одразу, а так не буває. Трішки практики та ми зможемо з тобою пливти все далі й пірнати все глибше.

-Навіть туди? - показав я далеко в океан.

Там далеко ледь видно було скелі і я ні разу не бачив, щоб хтось туди плив.

-Це заборонені місця. - сказав серйозно Кіан. - За риф нам не дозволено плавати.

-Чому? - запитав я.

Хлопці в мить всі стали дуже серйозними.

-Там відбуваються дивні речі й там живуть дуже небезпечні істоти, котрі з’їдять тебе і навіть оком не змигнуть. - додав Немей.

-Все, досить відпочивати й тріпатись язиками, пора тренуватись. - перевів мову Вайті, поглянув на нас і пірнув у воду.

-Щось трапилось? - запитав я у хлопців.

Вони лише махнули руками й показали мені, щоб я мовчав.

-Потім якось розкажемо.

    Я кивнув і побачив, як вони теж пірнули у воду. Я ще подивився у сторону рифу і повторив за ними. Далі ми тренувались, розважались під водою і хлопці вже вчили мене жестів.

      Так пройшло вже кілька тижнів і я з кожним тренуванням ставав все сильнішим і сильнішим. Я плавав все швидше і швидше, а пірнав глибше і глибше. Хлопці казали, що я дуже добре все роблю, як справжній Оур. Але була у мене проблема, я не міг навчитись добре дихати та розмовляти під водою. Дуже вже мені важко давались жести. Від цього я ніяк не міг порозумітись зі своїми друзями. Я злився від цього і не міг ніяк вивчити ті кляті рухи руками.

-Тобі потрібно до Ейви, вона найкраще знає мову рухів і вміє добре дихати. - сказав мені якось Вайті. -Вона навчить навіть камінь, ке ово (мій брате).

-Ей, я не камінь. - сказав я і навмисно нахнюпився.

-Ти ще той сучий син! - сказав Вайті весело і почав бризкатись водою на мене.

Я підірвався і почав бризкатись і на нього. Ми сміялись і дуріли, як діти.

    За ці кілька тижнів Вайті, Немей і Кіан стали для мене справжніми друзями, братами навіть. Звісно я і зі своїм братом спілкувався, але його більше цікавили підводні корали, різні види риб та види піску, ніж наші розваги. Сестри мої також багато плавали та досліджували підводний світ, особливо Тіана. ЇЇ наречений, Тоурун, злився через це, адже вона проводила більше часу з рибами ніж з ним. Тому він приєднався до нашої групки хлопців і вже не сумував. Вакая ж також знайшла собі німів-однолітків та добре проводила час з ними.

    Ми продовжували тренуватись і вдосконалювали свої вміння та навички. А я вже не так ненавидів воду, як раніше.

    Як казав мій батько, я починав звикати до нового життя і він цьому дуже радів. А мама моя лише обіймала мене і казала, що я дуже виріс за останні кілька тижнів.

І справді я став ще мужнішим за кілька тижнів. Ще б, так тренуватись, як ми тренувались, то я мав би бути сам вже, як скала.

    Насправді я почав ловити кайф від тренувань та від тої втоми, котру відчував щоразу після пірнань під воду. Але все ж таки мені було недостатньо того, що я вмів і я збирався вдосконалити свої вміння, а для цього мені потрібна Ейва.

    Я з дівчатами ніколи толком не спілкувався і не знав, як її попросити про цю послугу. Тому я вибрав варіант легший. Я знав, з ким вона часто проводить час і спілкується щодня і вирішив попросити у нього допомоги.

    Одного вечора, коли я вже повертався з тренування, побачив свого старшого брата Меяма. Він сидів на високому камені неподалік від наших лігвищ. І я зрозумів, що це мій шанс. Я швидко підплив до нього.

-Ей, ке ово (мій брате), як справи? - сказав я йому з води.

-Ох, чорт! - злякався Меям і аж підстрибнув.

Я піднявся на камінь до нього і сів поруч.

-Пробач, не хотів тебе налякати. - сказав я.

Меям сів вже біля мене.

-Пусте. - махнув він рукою. -Що ти тут робиш?

-Не можу я просто поговорити з тобою?- запитав я.

Меям сумнівно глянув на мене.

-Добре, добре. Мені потрібна послуга. - визнав я.

Меям посміхнувся.

-А я вже подумав.... - сказав він сумно.

     Але через мить ми почали сміятись. Останнім часом я не дуже був уважний до свого брата, але він не жалівся і ми могли говорити, як і раніше. Ми просто були різні і нарешті знайшли те, що було по душі. Але ми знали, що є один в одного.

-Ну, так чого ти хочеш? - запитав у мене брат.

-Мені потрібна Ейва. - сказав я, як відрізав.

Меям подивився на мене дуже здивовано.

-Ну, якщо тобі подобається дівчина, то я тобі тут навряд чи допоможу. - відповів він.

І тут до мене дійшло.

-Чорт! Та ні! Не у тому сенсі! Чорт забирай! - сказав я і взявся за голову.

Тепер мій брат поглянув на мене ще дивніше.

-Тобі подобаються особини чоловічої статі? - запитав він.

-Дідько, ні!! - крикнув вже я. -Ця розмова мала бути зовсім не про це.

Сказав я і вдарив себе по лобі.

    Меям усміхнувся. І у цей момент я зрозумів, що він просто знущався з мене.

-Ах ти засранець! - крикнув я і перекинув його через себе.

     Ми обоє почали голосно сміятись і боролись один з одним. Коли ми нарешті зупинились брат сказав:

-Тобі потрібна її допомога, чи не так?

Я помахав позитивно.

-Я не знаю мови рук і дихаю ще не зовсім правильно, від цього ні пояснити толком нічого не можу, ні показати на повну, що я вмію. - сказав я вже серйозно.

-Тоді тобі точно до неї. Вона навіть камінь навчить. - сказав Меям.

-Вайті теж так сказав. Але я не знаю, ну, чорт, я не знаю, як до неї підійти чи що сказати. - розвів я руками. -Тому я прийшов до тебе, адже очевидно, що ти краще її знаєш за мене. Ви з нею проводите багато часу разом.

Меям усміхнувся.

-Ми багато часу проводимо, ке ово (мій брате), але вона мені лише друг. Я не відчуваю до неї ні потягу, ні бажання, ні пристрасті. - сказав мій брат.

Я знову взявся за голову.

-Та я не про це.

Меям знову засміявся.

-А я вже думав, ти собі обраницю пригледів. А то батько там вже потихеньку з розуму сходить. - сказав він сміючись.

-Ой, я стараюсь уникати його останні дні, а то у нього вже нав’язлива ідея мене з кимось звести. - сказав я.- Чому він тебе не дістає?

-Тому, що я вже знайшов ту єдину. - сказав мені брат.

Я здивовано на нього глянув.

-І чому це я дізнаюсь про це останнім??- розізлився я.

-Не останнім, а першим. Ніхто, навіть батько, не знає про неї. Я лише натякнув йому і все. - сказав Меям.

-Ах ти ж негідник. І хто вона? - запитав я.

-Анія. - відповів він коротко.

-Та бойова подруга Ейви? Нічого собі брате! Вона справжній ураган! - сказав я.

-Ага, повна моя протилежність. - засумував брат.

-Ей, ти Мур, а значить знайдеш підхід до любої! - сказав я впевнено.

-Як і ти. - своєю чергою сказав мені Меям.

     Ми переглянулись і я усміхнувся. Я уявлення не мав, що буду робити і як мені попросити про допомогу доньку вождя, адже у нас з нею відносини були, м'яко кажучи не дуже. Відтоді, як я захистив її брата ми взагалі з нею не розмовляли. А отже мені буде не легко знайти підхід до неї.

Я ще перекинувся кількома фразами з братом і пішов вже відпочивати.

    Завтра мав бути цікавий і водночас важкий день. Я кинув собі новий виклик і збирався за будь-яку ціну досягнути бажаного.