5

***

Наступна аудієнція мала відбутися зовсім поруч, у цьому ж парку, біля «чортового колеса» з Куцим. Тут вже для розмови Семеном прихоплена пляшка вина, він хотів було взяти горілки, та Гера не дозволив.

Куций сидів за столиком у тіні дерев, вигляд мав незвичний; добре виголений, прана і випрасувана сорочка. У нього були заготовлені якісь папери і брошури.

• Не звертайте на це, - Куций вказав на обличчя і на сорочку. – Довелося сходити до бібліотеки, аби поновити дещо у пам’яті. Так ось, щоби здобути фінансування для подібного прожекту, треба, перш за все, його легалізувати.
• Це зрозуміло, - Гера у записничку написав «легалізація» і обвів колом. – Це для податкової.
• Не тільки. Найважливіше, щоб був банківський рахунок організації, з приватною особою у подібному випадку жодна продюсерська фірма не співпрацюватиме.
• Організація, це якісь «роги і копита»? – Спитав Семен.
• Ні в якому разі. Має бути щось на зразок творчого збіговиська з чіткою організацією.
• Кіностудія, - підказав Гера і поквапився йти.
• Ви йдете? – спитав Семен.
• Так, треба декуди навідатися. А ви особливо не захоплюйтеся, - Гера вказівним пальцем вказав під кадиком. – Дізнайтеся який пакет документів потрібен для організації кіностудії. Це вам завдання на два дні. Пияцтво розглядатиметься, як не бажання працювати, то і грошей не отримаєте, бухла теж.

За дві години Гера був за кілька кілометрів за містом у селі Бельці біля давно не функціонуючого овочевого ангару. Це приміщення на тридцять метрів у довжину і шістнадцять у ширину. Закинуте ще за часів окупації. Він саме обходив цей ангар, уважно розглядаючи будову, поруч крокував чоловічок на вигляд років сорока хоча йому насправді тридцять п’ять. Це Голова сільської громади зубожілого села, якому належить ангар. Він все ще сприймав Геру за представника земельної мафії, про яку знав із новинних сюжетів.

• Тільки ніяк не вбагну. То ви купити хочете? – тихо спитав Голова.
• Я ж вам пояснював. Мене цікавить виключно оренда. Мені потрібен майданчик для кіностудії, гігантський сарай якнайкраще підходить. Воно ж без діла бур’янами заростає, а так громада хоч якусь копійку матиме.
• Так землю скуповувати не будете? – у голосі Голови все ще чутно нотки недовіри.
• Повторюю, земля ваша не цікавить, якщо і буде якийсь інтерес, то виключно як екстер’єр, тобто майданчик для тимчасових зйомок, - Гера простягнув долоню. – Будуть ще питання телефонуйте, знайдіть юриста у вас напевне є, я ж за два дні прибуду зі своїм. Оформимо угоду.
• То я не знаю, того… як ділитися, кому що?
• Ой, чорти вас забирай, та із ким ділитися? Просто ціну призначте, а там діліться із ким завгодно, інакше я піду до сусіднього села до Перегудівки, там Голова на зустріч піде це точно.
• Ні-ні, я розумію, - перелякався Голова. – Мені хоч за це нічого не буде?
• А що, думаєте, вам буде? – у Гери виникло бажання влупити його трухлим табуретом, який стояв біля входу в ангар. – Ви у якому сторіччі живите? Кого боїтеся? Вже тридцять років минуло, як не треба озиратися, вам же мало літ тоді було. Невже страх на генетичному рівні?.
• То ви так думаєте, що не треба боятися, озиратися, - Голова обзирнувся. – А коли у ділі вплутані грошики, то ще й як треба головою на всі боки крутити і це в усі часи буде.

Із села Гера пішов пішки, до траси десь два кілометри, а там ще кілометр до околиць міста. Від вдоволення і натхнення ці кілометри пройшов легко ні краплини не стомившись, хоча до цього навіть подорож через парк давалася взнаки, доводилося відпочивати на лаві. Цей ангар він запримітив ще сім років тому, коли подорожував з колишньою і компанією приятелів на байках. Тоді подумав, що у такій місцині та у такому приміщенні непогано було б організувати художній пленер.

Повернувшись додому намагався зустрітися із Семеном, та від його «Зої» дізнався, що він десь «наковтався» і вона його із квартири не випустить. Куций спав на лаві біля під’їзду і не підлягав пробудженню.

Гера вирушив до Стелли, вона саме вийшла з роботи. Пішли до кав’ярні. Він розказав про плани щодо кіностудії і про облюбований ангар.

• А чи багато людей прочитали сценарій? – спитала Стелла.
• Новий варіант окрім вас ніхто не читав.
• У кого крім мене ще на руках сценарій?
• Знов-таки, окрім вас більше ні у кого.
• Раджу у подальшому нікому не давати, на даний момент це ваш комерційний продукт, інтелектуальна власність, а раз так, то значить інформація конфіденційна. Для представництва будете надавати лише опис, забула як називається…
• Синопсис.
• Точно. Ось саме синопсис і буде грати роль бізнес-плану. А надалі сценарій сторонній особі передаєте лише через юриста.
• Як воно усе заморочено, - зітхнув Гера. – Навіть дещо лячно.
• А ти як гадав, - вона несподівано перейшла на «ти», підморгнула і взяла його за руку. – Гадав дрібномасштабним Остапом Бендером легко бути, а тут взявся за щось серйозне.