4

***

Електронний варіант сценарію був написаний за три доби. Переписати довелося майже все: діалоги, змінити ключову ідею, адаптувати до сучасності, бо у старому варіанті герої ще не користувалися мобільними телефонами, інтернетом, також змінилася «міліція» на «поліцію». Та більше хотілося вразити Стеллу, вона неодмінно прочитає сценарій і ось тут неабияк нервував, ще в ті часи коли писався перший варіант сценарію, здавалося усе розмірено і дотепно, тепер цей варіант на перший погляд видається теж талановитим, та немає гарантій, що і тут виявиться казна-що. До цього перед тим як представити твір широкому загалу, наприклад викласти на літературному сайті, спочатку читав його комусь із друзів. Так і з цим сценарієм, першому читав Семену та він поставився до цього байдуже, ще кільком друзям давав читати, за їхніх слів їм начеб то сподобалося і вони пророкували велике майбутнє, хоча тут же пригадалося, що схвальні тиради звучали після кількох літрів вина.

У редакції старі друзі роздрукували два примірники сценарію.

Поніс Стеллі ноутбук і синопсис. Її довелося почекати біля прохідної. Вона вийшла, ледь посміхнулася, простягнула для привітання долоню, він неквапно взяв прохолодну руку, хотів було поцілувати, та вирішив, що матиме занадто карикатурний вигляд, вона, схоже, вгадала цей намір і на деякий час затримала руку у його долоні.

• Ходімо кави поп’ємо, - запропонувала. – Тут неподалік і там пристойні тістечка.
• А це, - вказав на ноутбук. – Я прийшов аби повернути.
• Я ж вам дала його на місяць.

Вони пішли до кав’ярні. Гера спіймав кілька здивованих поглядів перехожих. Таки дійсно, вони неабияк контрастували, вона вдягнена дорого зі смаком у щось брендове, а він схожий на вуличного розповсюджувача рекламних буклетів, який давно страждає на алкоголізм.

Коли всілися за столиком, замовили каву з тістечками, доки чекали вона дивилася на нього із зухвалинкою, у погляді читалося багато чого, зокрема: «я знаю, що ти запав на мене, соромишся глянути мені у вічі, і борешся з собою, аби не зиркати на моє декольте». На її шиї на срібному ланцюжку якась блискуча штука, що лежить у розрізі грудей і Гера наче сорока раз-по-раз кидав на кулон погляди від чого дуже соромився, бо бачив, що те помічала Стелла.

• Отже, - Стелла взяла сценарій і нарешті перестала гіпнотизувати його.
• Недосконало правда, - трохи запинаючись коментував Гера. – Можливо багато чого пройшло повз увагу. Ще працювати багато над інтерполяціями… Блоки також не допрацьовані. Зараз працюю над питанням створення режисерського сценарію, але тут складніше, у мене відповідної освіти бракує, ми шукаємо другого сценариста.
• Я розумію вас, - говорила посміхаючись. – У свій час я здобувала освіту психолога, отримала диплом. Це відомий прийом, спочатку напустити на предмет обговорення тінь меншовартості, насправді тут прийом реверсивності, можливого критика підштовхнути на підсвідомому рівні на зворотний лад.
• Ну… - тільки й спромігся відповісти. – Я просто…

Вона знову почала заворожувати його скандинавськими очима, а ще запах.

Так тільки тепер Гера усвідомив, що у неї вельми привабливий запах. Здавався знайомим, асоціювався із чимось приємним із дитинства, тільки от деталі забулися, але відчуття, що ось-ось пригадається.

• Ви не переймайтеся, я ж не кінокритик, - вона торкнулася його руки. – Оцінюватиму ваш твір як глядач.

Як тільки вона накрила долонею його кисть, він відчув ейфорійну слабкість.

• Добре, - у нього прозвучало хрипло і ще з фальцетом.

Гера повертався додому через парк. На маршрутці вирішив не їхати, не було бажання швидко опинитися вдома. Хотів простору, поміркувати, покопирсатися у собі. Звідки ж це забуте почуття, якими прийомчиками вона користується, що отак збила із пантелику. Коли вона запустила щось приворотне, то чому при першій зустрічі не подіяло на Семена?

«Звідки мені знайомі ці парфуми?».

І тут пригадалося дитяче кохання, яке трапилося ще за часів большевицької окупації, перебуваючи в піонерському таборі без тями закохався в дівчинку із старшої групи. Цілу зміну так і не наважувався до неї підійти, заговорити. Кохав на відстані. І ось, коли зміна завершувалася, усі їхали додому, випадково опинився із нею поруч і од неї був схожий на Стелині парфуми запах. Але найприємніше що із ним сталося за останні п’ять років, це Стелин дотик, йому так радісно згадувати цю мить, ніби у свідомості звучала приємна мелодія, хотілося написати щось поетичне.

Він підвівся і швидко покрокував, хотілося знову писати.  

• Я все ж зроблю цей фільм, голову розіб’ю, але фільм буде, - сказав уголос, але як завжди подумав, що фраза прозвучала у думках.

***

Гера з Семеном стояли біля службового входу театру юного глядача. Гера зосереджено вглядався у далину вулиці, намагаючись у кожному чоловікові розгледіти знайому ходу. У Семеновій міміці читалося занепокоєння.

• Ех, Гарасиме Святославовичу, а яка ж гарна була ідея спочатку збивати деякі вершки. Ну поділилися б із Корінцем, він би нових клієнтів підігнав. У нас і грошики з’явилися невеличкі, а ви на такий ризик пішли зі своїм новим проектом.
• Повторюся у двісті двадцять перший раз, Василю Семеновичу, час мислити масштабніше.
• Ви підзадовбали цим масштабним мисленням. Я промоніторив дещо, дякувати Куцому у дечому допоміг, виявляється розумний дядько, він, до речі, погодився стати моїм помічником, просто де-інколи маємо його підживляти спиртним, бо я пояснив, що бюджету доки у нас немає. Так от, Куций доволі аргументовано втлумачив, що задуману вами справу можемо не потягнути. Там такі капіталовкладення потрібні, навіть бюджет нашого міста не потягне. Найменше, економ-варіант, це півмільйона доларів. Ви готові зазіхнути на подібну суму?
• Руки бояться, а очі… Он де, йде, - Гера вказав вперед.