3

*** 

Наступним об’єктом для «операції» вибрали фірму «Летючий Голландець», яка продавала оргтехніку. Тут вже мали розрахунок добути техніку, яку легко збути. Їх зустріла заступниця директора по зовнішньому продажу. Дівчина років двадцяти п’яти, скандинавського типу, блондинка з короткою стрижкою і блакитними очима. На бейджику ім’я – «Стелла» і нижче загадкова посада. Вона запросила гостей сісти, а потім запропонувала:

• Чаю, кави?

Обидва заперечливо закивали.

Семен  намагався визначити наскільки потужні повноваження у особи яка має посаду директора зовнішніх продаж, а Гера подібним питанням не переймався, із ним, схоже, щось сталося. Його ніби штрикнуло у середині; дихання сперло, думки сплуталися, можливо ще й мову відібрало.

«Що ж це таке?» - панікував подумки Гера. Подібне відчуття востаннє з ним трапилося давно на дискотеці коли познайомився із майбутньою, а натепер колишньою, дружиною. До цієї миті був на двісті відсотків впевнений, що перегорів для подібних душевних переворотів, дівчат красивих багато, але його душа спотворена філософією, та притуплена алкоголем просто неспроможна закохатися. Тому гнав тепер незрозумілі фантазії: «Красуня. Та хіба мало по вулицях подібних вештається? А пахне від неї якимись цукерками».

Гера почав розповідати невпевнено і ніби на «автоматі», йшло якось кострубато. Семен це помітив, тому перехопив ініціативу.

• Справа для міста дуже потрібна, - натхненно говорив Семен, забравши у Гери сценарій і трясучи текою повторював фрази друга, які добре запам’ятав. – Ви ж розумієте, що кіно найкращий рекламний стимулятор і показник найвищих рейтингів і це потребує крайньої самовіддачі, на яку ладний наш лідер.

Семен вказав долонею на Геру, ніби там сидів сам Муссоліні. Гера тим часом зблід і спітнів.

• Я дуже добре вас розумію, - відсторонено і якось заворожено говорила Стелла, дивлячись на Геру. Вона вже помітила, що якимось чином отримала владу над ним. – На якому етапі тепер ваш проект?

Стелла простягнула Семену руку, прохаючи сценарій. Той запитливо глянув на Геру і отримав дозвіл схвальним кивком.

• Є опис? Випало із пам’яті як називається.
• Синопсис, або логлайн, - підказав Гера. – Нажаль немає у друкованому вигляді. Я можу від руки написати. Загалом сценарій буде переписуватися на угоду продюсерам.
• Ви не маєте комп’ютера? – це більше була констатація ніж питання.
• Немає, - знітився Гера.
• Текст надрукований на машинці і судячи по паперу це відбулося років сім тому. Чому саме зараз взялися за реалізацію?
• Натхнення, - Гера нарешті наважився подивитися їй у вічі, та витримав секунди три, потім відвів погляд ліворуч у підлогу, удаючи ніби там щось побачив. – Загалом ми хотіли якою може зламаною технікою розжитися, має створювати відповідний фон.
• Як це «фон»? – не зрозуміла Стелла.
• За сценарієм в антуражних сценах будуть кабінети де має бути яка техніка, ну й непогано було б для нашого загального блага, аби на ній світилася марка вашої фірми. Звісно можна б і муляжі створити, та й на них гроші треба шукати, а у нас, як ви вже зрозуміли, бюджет мізерний, навіть ніякий.
• Я можу поцікавитися який самий? Конкретну цифру назвете?
• Якщо у цифровому варіанті то зеро, - Гера показав пальцями нуль. – Весь наш бюджет складається із ентузіазму команди та оцього сценарію.
• Так-так, - Стелла знову глянула в теку. – Бачу на сторінках підклеєні правки і правки від руки. Це значить і з друкарською машинкою проблема?
• Проблема, - підтвердив Гера. – Буквально на днях вийшла із ладу, її треба було б підмастити, а я спробував друкувати і доламав, а ще більша проблема, що по місту немає майстерень де подібну техніку ремонтують.
• Потрібен електронний варіант, без цього ніяк, - Стелла повернула сценарій Гері.
• Я планую по редакціях походити, колеги напевне поступляться якоюсь машиною, от там і наберу текст.
• Усе чим зможу зараз допомогти це ось. – Вона дістала із шухлядки сріблястий ноутбук. – За місяць впораєтеся?
• Загалом і за тиждень, - Гера знову глянув їй у вічі. – Ви довіряєте комп’ютер незнайомій людині?
• А хіба можна без довіри? – тепер у її тоні і міміці читалося: «Куди ви дінетеся? Я вже про вас усе знаю». – Доки цей ноут без діла лежить, та й слабенький він для мережевої роботи, але універсальний як друкарська машинка.  

На вулиці Семен йшов деякий час мовчки. Гера ніс ноутбук під пахвою, він був поглинутий у думки.

• Тепер поясніть Гарасиме Святославовичу, що це було? Адже відразу видно, що вона нас розкусила. І чи ми не стали через цей коробок жертвами якоїсь неприємної історії? Якось воно підозріло.
• Не кіпішуйте. Хто не ризикує, той не вмирає від цирозу. До речі, заведіть записничок і записуйте подібні афоризми. Я зараз же сідаю за сценарій. І з пияцтвом із мого боку все, раджу і вам попуститися.
• Поки не розумію. Ну хоч двома словами поясніть свій план. Мене вже дратує коли ви мене у щось не посвячуєте і я маю здогадатися, але я натяків геть не розумію.
• Семене Васильовичу, засвоюйте потроху мистецтво продюсерства, шукайте літературу, інакше я змушений буду йти далі самостійно. Ми реально беремося за впровадження сценарію в життя. Корінець правий, маючи такі можливості, ми занадто мілководні.
• Корінець нічого такого не говорив, я знаю що іноді ви чуєте те, що літає у повітрі, але ж я про інше питав.
• Будемо знімати фільм.