П'ятнадцятий розділ

- Тварюка, що псує картини? - посміхнувся Фабіан.

- Можливо, вона не розуміється на мистецтві, - припустив Вінсент.

- Ага, кумедний випадок. Соломон би був у захваті від почутого.

- Думаю, потрібно з’їздити до Персіваля. Він хоч щось зможе пояснити. 

   В цей час у двері кімнати постукали і туди увійшла Сільвія зі сніданком.

- А я вам сніданок принесла!

- Дякуємо, як там батько, не сильно переживає?

   Вона вмить помінялася, поставивши піднос із супом на столик, тихо підійшла до Феррана і прошепотіла йому на вухо:

- Сьогодні о дванадцятій. Зустрічаємося біля воріт. Я все розповім…

   Після чого вийшла із покою.

---

   За підносом прийшов уже сам Джованні зі слугою.

- То що ви надумали робити? - із порогу заявив він.

- Нам потрібно буде завтра заїхати до Бріксену.

- А чи не могли б ви зачекати до цих вихідних?

- Чому?

- Збираємося на великий щорічний ярмарок в неділю. Веземо свої товари і нам знадобилася б ваша допомога в охороні. Самі бачите, що тут твориться. Окрему плату обговоримо потім.

- Ми могли б зачекати, це не так терміново, - погодився Ферран.

- А що плануєте робити сьогодні?

- Сьогодні середа, а ми завжди по середах проводимо час до обіду в молитвах.

- А після обіду?

- Після обіду ми зайдемо до вас і продовжимо огляд місця злочину. Поки не допускайте туди слуг. 

- От і прекрасно, - заявив намісник, після чого покинув покій.

- Кожну середу в молитвах? - уточнив коваль.

- Ага. А то він би від нас не відстав. Вислухаємо його вже після розмов із Сільвією.

---

   Вона зустрілася з ними біля воріт, після чого швидким ходом відвела їх до озера. Вигляд у неї був більш ніж стурбований. 

- В те, що я зараз вам розповім, буде важко повірити, але я прошу вас, уже майже крізь сльози розпочала вона.

- Не переживайте, ми вас захистимо і віримо вам, - старався заспокоїти її Фабіан.

- Мій батько і його жінка - перевертні! Норман також. Знак, що у всіх на правій руці, - вона показала його, - Це тавро. Тавро, що забороняє іншим вампірам і звірам чіпати нас. Насправді немає ніякої тварюки, ми всі, раз у два дні, “здаємо” кров для їхніх потреб і потреб Гунара. І я можу це довести, - сказала вона і підійшла до дерев біля води.

   Трохи поводивши руками під водою, вона намацала мотузку і стала її тягнути до себе. 

- Тут глибоко. За два метри урвище, глибиною до п’яти метрів, і внизу його джерело. На дні завжди вода прохолодна, близько двох-трьох градусів. Там краще зберігати кров, сказала вона і дістала з води перший глечик.

   Він дійсно був наповнений майже весь кров'ю. Після чого вона знову закоркувала його дерев’яною пробкою і, обгорнувши тканиною, повільно опустила назад на дно. 

- Чому ти все це нам розповідаєш?

- Я більше не можу так жити. Минулого разу, коли я їздила на щомісячний ярмарок, мене перестрів чоловік на одній з вулиць. Я спочатку злякалася, але потім впізнала його. Це був Марко! Він розповів мені, що батько того вечора, коли виходив на полювання, насправді вирішив його вбити, взамін на те, що Луїза передасть йому дар безсмертя. Але в нього не знайшлося волі більше ніж зв’язати Марко руки і ноги, причепивши камінь, та скинути його в одне з боліт. Проте у мого брата був з собою ніж і він встиг вивільнитися та втекти. Так от, Марко зараз тут, в Рейнсвальді. переховується у моїй кімнаті. А зранку він пробрався непомітно в коридор і порізав там картини Луїзи з Норманом, повісивши на його місце свій портрет. Батько не повірив власним очам. Після того, як його заразили демоном, він змінився. Став черствим і безжальним. Він хоче вбити брата, змушуючи вас до цього. Правда, вчора вони весь вечір глузували з вас, не вірячи у ваші сили. В будь-якому разі, вони чекають на повний місяць, що настане уже на цих вихідних. 

- Ось чому він нас не хотів відпускати до Бріксену, - уточнив Вінсент.

- Ближче до вихідних має прибути сюди за партією крові і Гунар, - голова прайду перевертнів. Саме він і “заразив” тою чумою Луїзу і вона йому служить. Без його сили, вони з Джованні не змогли б стати намісниками. Він буде із ще, близько п’яти, членами прайду і проведуть тут пару днів, дочекавшись повного місяця. Ви не справитеся з ними всіма, тим більше, начальник охорони і два його заступники також звіроподібні. Це більше ніж дванадцять перевертнів. Потрібно терміново шукати підмогу, люди вам тут нічим не допоможуть. Вони налякані.

- Не переживай, ми щось придумаємо, - відповів Фабіан, - А зараз потрібно повертатися назад, поки вони не стали здогадуватися, що ми їх викрили.

---

- І де ви гуляли? - очікувано улесливим голосом поцікавився Джованні, що стояв біля воріт.

- Ми ходили, щоб Сільвія показала нам місце, де вона бачила вчора постать, коли поверталася з озера, набравши із нього води.