Розділ 10

Я дійсно люблю кидати собі виклики. У роботі це навіть допомагає. Ось як зараз. Всі чекають від мене чогось особливого, а я просто роблю те, що вмію найкраще. 

Коли прошу Марго кілька разів змінити пози, вона робить це неохоче. Мені не дуже подобається її вираз обличчя, адже моделі мають сконцентруватися на роботі, а не на тому, які вони ідеальні й всі мають їм поклонятися. 

Спочатку хочу попросити її зробити обличчя простіше, але розумію, що це не допоможе. Чесно кажучи, вперше зустрічаю таку модель, хоча працювала з багатьма. У кожного з нас є свої обов'язки, а фиркання і зарозумілі погляди – це не професіоналізм. 

– Дякую за  роботу. У мене все, – закінчую фотосесію і повертаюся  обличчям до Влада. Дуже цікаво побачити саме його реакцію. – Поглянете?

Влад наближається до мене і забирає з рук фотоапарат. Поки він мовчки переглядає фото, я розглядаю його. Зовсім не хвилююся, тому що впевнена у тому, що все зробила правильно. 

– Ну що там? – нетерпляче питає Марго, наблизившись до нас. – Що ти там так довго дивишся? Просто скажи, що вона нікчема. 

– Дивись, – Влад повертає фотоапарат до Марго і показує їй фото, яке подобається мені найбільше. Здається, вже не тільки мені. 

Марго хмуриться, розглядаючи його, і помітно бентежиться. Ще раз розглядає мене з голови до ніг і випалює:

– В принципі, може бути! Нічого неймовірного, але я задоволена. 

Ага, нічого особливого! Це, напевно, тому вона така розгублена зараз.

– Я вражений, – несподівано говорить Влад і повертає мені фотоапарат. – Це фото можна просто зараз ставити на обкладинку журналу. 

– Не поспішай так, – усміхається Марта. – Попереду ще не одна фотосесія, і Каміла однозначно нас ще здивує. Правда ж, Камі? 

– Звісно, – погоджуюсь. – Мені треба ще переглянути все, а пізніше я віддам вам усі фото. 

– Чудово! – радіє Марта. 

Поруч з Владом почуваюся ніяково. Його парфуми змушують мене поринати у спогади, а я цього не хочу. Саме тому повертаюся до роботи та скидаю всі фото на ноутбук. 

Моделі залишають зал, а за ними й Марта з Владом. Те, що він оцінив мою роботу – дуже приємно, але я не збираюсь розслаблятись. 

Під час роботи телефонує Ян і говорить, що чекатиме мене біля офісу через дві години. Ми разом поїдемо в майстерню, де будуть ремонтувати мій автомобіль. Радію, що Ян так швидко з усім розібрався і зовсім скоро моя машинка буде як новенька. 

Перед тим, як залишити офіс, йду до Марти, щоб залишити флешку з фотографіями. Її кабінет зачинений, тому мені нічого не залишається, як піднятися до Влада. Не дуже хочу, звісно, але ми працюємо разом, тому уникати його – не варіант. 

У приймальні нікого немає, тому впевнено крокую до дверей кабінету і зовсім забуваю, що було б добре постукати спочатку. Заходжу всередину, і мені  відкривається просто дивовижна, але не надто приємна картина. 

На столі Влада гарна білявка, цілує його в шию і, здається, готова піти далі. 

– Ой, пробачте, – випалюю і відчуваю, як горить обличчя. Зовсім невчасно пригадую наш з Владом поцілунок – і гіркий клубок стає у горлі. І чого не постукала, дурепа?! – Я пізніше зайду!

– Зачекай! – кричить Влад, і я завмираю спиною до цієї парочки. – Ти щось хотіла? 

– Владе, а це хто? – питає ця дама неприємним писклявим голосом. Глибоко вдихаю і таки повертаюся до них обличчям. 

Білявка вже стоїть на ногах і витирає розмазану біля губ помаду, а сам Влад поправляє сорочку, яку ця дівка встигла витягнути зі штанів. Чесно кажучи, я не думала, що у Влада може бути дівчина. Маю визнати, що смак у нього ще той. Ця білявка явно часта гостя у салонах краси. Нічого свого… 

– Я фотограф, – бурчу сердито. Не розумію, чому злюсь. Невже все-таки сподівалася, що Влад може бути зі мною? Та ні, дурня якась! 

– Каміла дійсно фотограф, – додає Коваль. 

– А твого фотографа не вчили стукати? – питає ця дівка і дивиться на мене так, наче я збираюся забрати у неї чоловіка. Здається, боїться, що Влад може піти до іншої.

– Я флешку принесла, – концентрую увагу на Владові, тому що ця білявка мене дратує. – Ось. І… пробачте, що не постукала. Я ж не знала, що у боса в кабінеті можна побачити… таке.

Ну ось, не змогла змовчати! Клятий язик, який живе своїм життям. Білявка ще більше хмуриться після моїх слів, а от Влад чомусь ледь помітно усміхається. Весело йому? Дивно. Я-то думала, що він розізлиться, що я такий момент зруйнувала.

З кабінету вилітаю, як пробка з шампанського. Обличчя горить, і неприязнь до Влада відчувається надто сильно. Так, я розчарована і не збираюся це приховувати. У ту єдину нашу зустріч він здався мені розумним та адекватним. А щойно я побачила звичайного жеребця, який не може пройти повз гарної жінки. 

Наскільки ж йому приспічило, що мало не взяв цю блонду просто у себе на столі? Бррр… Гидота!

Радію, що флешку таки передала, і їду ліфтом вниз. Ян вже має чекати біля входу, і, чесно кажучи, зараз я рада його бачити. 

Чорний байк помічаю, тільки-но залишаю будівлю. Поспішаю до Яна і міцно його обіймаю. Дивний порив, адже ми бачилися зовсім недавно, але я навіть собі не можу пояснити, чому так.