Розділ 9

Трохи прийшовши до тями, викликаю таксі і їду туди, де зараз знаходиться мій автомобіль. На щастя, вдається забрати його без проблем, і коли оглядаю, розумію, що без ремонту не обійтись. У Влада справжній танк, а не автомобіль. Після аварії він обійшовся кількома подряпинами, а от мій Cooper потребує ремонту. 

Не знаю, куди варто звертатися, тому телефоную Яну і прошу під'їхати. Поки що нічого йому не пояснюю, знаю, що хвилюватися буде. Просто прошу про допомогу, і він обіцяє бути через двадцять хвилин. 

Залишаю автівку на стоянці, а сама йду до найближчого кафе, щоб випити кави. Встигаю тільки кілька ковтків зробити і бачу, як поруч з моєю машинкою зупиняється знайомий байк. 

Залишаю кафе і йду до нього, морального готуючись до виносу мозку. Іноді Ян нагадує мені батька або ж старшого брата, якого у мене немає. 

 – Швидко ти, – кажу, зупиняючись поряд з ним. Ян якраз знімає шолом і завмирає, помітивши пластир у мене на лобі. 

– А це що таке? – обережно відкидає моє волосся і хмуриться. 

– Я тому тебе і покликала, – відступаю на крок і прикриваю пластир волоссям. – Вчора я потрапила в невеличку аварію. Зі мною все добре, а ось автомобілю необхідний ремонт. 

– Чому ти мене не набрала? – Ян заводиться, і мені це не подобається. Інколи він поводиться зі мною, як з маленькою. – З головою що? У лікарні була?

– Гей, пригальмуй трохи! – бурчу. – Була я у лікарні. Лікар сказав, що жити буду. Я тебе покликала, щоб з автомобілем допоміг. Я ж не знаю, де його відремонтувати можна. 

Ян кілька разів глибоко вдихає і видихає, а тоді йде до заднього бампера, щоб оглянути пошкодження. Робить кілька фото і повертається до мене. 

– У мене є знайомі, які займаються ремонтом. Наберу їх і домовлюсь, на коли можна пригнати машину, – відповідає наче спокійніше. 

– Чудово! – радісно усміхаюся. – До речі, я таки працюватиму у “МоДно”. Можеш мене привітати.

– Сьогодні день суцільних сюрпризів, – зовсім невесело хмикає Ян. Згадую, що він був проти моєї роботи там, але ж це Ян. Інколи у мене таке враження, що він готовий замкнути мене у квартирі і взагалі нікуди не випускати. 

– Ну чому ти такий злий? – вирішую якось розгладити цю ситуацію. – Я просто не хотіла тебе турбувати.

– У тому-то й справа, що ти не хотіла, – бурчить Ян. – Які плани на зараз? Пообідаємо? 

– Я збиралася до Стасі. Давай іншим разом, – відповідаю. 

– Тоді з тебе вечеря, – підморгує мені і сідає на свій байк. – Скажімо… у суботу. 

– Добре, – доводиться погодитися, щоб Ян більше не ображався. Ми прощаємося, і я їду до Стасі. Впевнена, вона буде в захваті від останніх новин. 

Купую тортик і, залишивши автомобіль у неї під вікнами, йду у під'їзд. Стася, здається, тільки-но прокинулася, отже, вчора знову весело провела ніч. 

– Краще б ти вина принесла, – бурчить, коли ставлю на стіл торт. 

– Не можна зловживати алкоголем, – хмикаю. – Що з тобою? Вчора знову у клубі була? 

– Та ні. Працювала допізна, – бурчить Стася, вмикаючи чайник. Вона працює провідним дизайнером у модному домі, і роботи завжди хоч відбавляй. – А чого це у тебе пластир на лобі? Асфальт піднявся?

– Ага, майже, – хмикаю і розповідаю їй усе. Як я і думала, у Стасі емоції б'ють через край. І якщо Ян розізлився, почувши мою розповідь, то Стася розвеселилася.

– Знаєш, у мене таке враження складається, що ви з цим Владом просто створені одне для одного, – заявляє, поїдаючи торт. – Сама подумай, скільки разів ви вже зустрілися, а тепер ще й працювати будете разом. 

– Сумніваюся, що це доля. Він зовсім не той чоловік, з яким я цілувалася у Римі, – зітхаю. 

– Той чи не той, у тебе буде можливість перевірити, – хмикає Стася. – Тепер ви будете постійно разом. 

Подруга смішно ворушить бровами і при цьому засовує до рота великий шматок торта. Я мало не давлюсь кавою, і настрій швидко піднімається вгору. 

– А щодо Янчика, подруго, – додає Стася з повним ротом. – Він закоханий у тебе по вуха. Може, варто сказати йому, що тут ловити нічого?

– Я боюсь втратити його як друга, – зітхаю. – Ян для мене як старший брат. 

– Ага, тільки ти для нього точно не як молодша сестричка, – хмикає подруга. – От підеш з ним на вечерю і поговори. Краще одразу все вирішити, щоб потім гірше не було. 

Я повністю погоджуюся зі Стасею, тільки однаково страшно трохи. Якщо Ян дійсно у мене закоханий, йому буде боляче, а я не хочу, щоб він відчував біль. 

Повертаюся додому тільки ввечері. Готую свій фотоапарат і вже дочекатися не можу, коли почну працювати. Шалено люблю свою роботу і радію кожного разу, коли створюю щось гарне. 

А ще я хочу побачити Влада… Дуже цікаво, як він буде поводитись після того, що ми удвох пережили. 

Наступного ранку їду на роботу своєю трохи побитою автівкою і дуже сподіваюся, що Ян знайде мені майстра найближчим часом. Паркуюсь біля будівлі та помічаю чорну BMW зовсім поряд. Виходить, “бос всіх босів” уже працює і скоро ми зустрінемося. 

Одразу йду до Марти та сподіваюся, що вона введе мене в курс справ. Наскільки я зрозуміла, сьогодні перша зйомка, а я взагалі не знаю, що до чого.