Розділ 3

Марк

Рученята Емми обережно торкнулись мене і необов’язково потрібно було розплющувати очі, щоб знати, що це моє янголя. Та все ж таки моя принцеса ніколи не відступала від свого тому й знову поплескала мене долонькою по щоці, від чого я ліниво розплющив очі. Інна все ще спала після палкої ночі й, лише при думці про це, ранішнє починало ворушити моє нутро, але донька вирвала мене з цього виру, перевівши увагу на себе.

— Татечку, ходімо, — прошепотіла вона, вже тягнучи мене за руку.

Я всміхнувся і підвівся з ліжка, обережно, щоб не розбудити свою королеву. Підхопив малечу та спустились з нею вниз.

— Ти сьогодні зарано, принцесо.

Сонце лише зійшло, заливши перший поверх своїм світлом. За вікном виднілось дивовижно синє небо, без жодної хмаринки.

— Зробимо матусі сніданок.

— Он як. Ну добре. І що ж ми приготуємо, моя мила?

— Мені наснились мафіни.

Я мало не впав. Я? Мафіни? Емма, мабуть, жартує… 

— Доню, а хто ж їх робитиме? Я ж не вмію… 

— Татку, тобі варто лише захотіти.

Вона так впевнено це говорила, наче я дійсно міг приготувати їх лише силою думки. Дитяча безпосередність мене вражала. Маленькі рученята обхопили мою долоню й Емма вказала на холодильник. І, на хвилинку, це трирічна дитина! Певно, я щось пропустив, бо досі не розумів, як це маля могло керувати мною в приготуванні мафінів. Майже сорок дюймів зараз розказувало мені, як зробити тісто. І я не хотів її розчаровувати, бо ж вона так дивилася на мене своїми оченятами, що в мене аж подих перехоплювало. Викапана Інна, навіть погляд один в один.

— Ні, треба мішати їх обережно, — досить серйозно промовила Емма, дивлячись на мою спробу незграбно змішати інгредієнти.

— Зручно керувати, сидячи на одній руці, люба? В мене ж лише одна вільна залишилась, а ти сваришся на мене.

Емма так кумедно поплескала долонькою по спині, що я не втримався і засміявся. Хоч би Інну не розбудив цим. Але почав перемішувати обережніше.

— А казав, що не можеш.

І поцілувала мене у щоку. Неймовірні відчуття, коли твоя дитина пишалася тобою навіть в такій малообнадійливій ситуації, як ця. Хоча, готувати те, про що ти навіть уявлення не мав, було неабияким подвигом. Моя «начальниця» скеровувала мене крок за кроком, доки я не поставив першу порцію в духовку. Неабияк мене цікавив сам факт того, як моя трирічна донька змогла керувати мною у цьому процесі, адже в казках не писали, як готувати мафіни. Чи було мені страшно? Моторошно, та я не мав права виказувати цього дитині, яка була настільки впевнена у своїх словах. Також я розумів, що далі це потрібно буде куштувати, але всіляко намагався про це не думати.

— Татку, матуся скоро прокинеться.

Хм, яка ж вона була впевнена у цьому. Я глянув на годинник — майже восьма. Підійшов до кавоварки, засипав кави, підготував молоко для капучино та для Емми, яка весь час поважно сиділа на моїй руці пишаючись зробленою роботою.

— Ти такий в мене молодець, — сказала вона, щойно я поставив чашки на стіл.

Долоньками торкнулась мого обличчя та поцілувала. Ладен вибухнути від такого задоволення. Притулив її до себе, але тут же ж почув кроки. Обоє, наче нас застукали на крадіжці, подивилися на Інну. Очевидно, вона не розуміла, що тут відбувалося, оскільки здивовано дивилась на розставлені чашки, над якими здіймалась пара, та на мафіни на тарілці.

Мафіни!

Мало не забув, що ще одна порція в духовці. Хех, саме вчасно!

— Ти спік мафіни? — все що почув, поки викладав їх на решітку.

— Так, татусь сам їх спік! — поквапилась повідомити Емма, у відповідь я лише перевів погляд з Інни на неї, на що донька всміхнулась. — Він казав, що не вміє.

А я й не вмів. Тим більше ми навіть не скуштували жодного, можливо, вони взагалі неїстівні. Проте, Інна підійшла до нас та ніжно поцілувала обох.

— Які ви в мене класні! Гайда куштувати, що ви там понавипікали!

Вона сіла на стілець, а поряд посадив Емму у дитячий стілець, сівши перед своїми дівчатами. Сперся ліктями на стіл, в очікуванні найголовнішого. Момент істини. Інна взяла мафін і спершу уважно роздивлялася на нього, а потім підозріло глянула на мене. Впевнений, що вона не чекала цього від багатенького хлопчика. Та слідом дружина відкусила шматочок і завмерла, а я разом з нею, бо навіть не знав, чого чекати. Вираз її обличчя чи то здивований, чи то розгублений.

— Дивовижний смак… 

Почув, як донеслося до моїх вух. Це реально? Їй сподобалось? Бо бачив, як на обличчі розквітла усмішка.

— Це якийсь особливий рецепт? — запитала вона, а я й тут не знав що відповісти.

Глянув на Емму, яка попивала своє молоко та смакувала мафіном.

— Це дуже особливий рецепт, люба… — зустрівся з поглядом Емми, яка всміхнулась мені, а потім подивився на Інну, яка дійсно була у захваті.

Та й брехати вона не вміла і не стала б цього робити, був би він дійсно жахливим на смак. Інна по-справжньому насолоджувалась мафіном та капучино, які я приготував… А їх приготував я? Знову подивився на доньку. Дитячі оченята пронизували мене своїм наївним поглядом зовсім нічим необтяженим та чистим. Не відводячи від мене очей, Емма мовчки пила молоко. При цьому, в мене було дивне відчуття, наче вона читала моє занепокоєння та усі ці запитання в моїй голові. Потім побачив, як її погляд змінився і став ніби засмученим. Та щоб мене! Невже це дійсно так? Мені стало моторошно від того, що щось зсередини мене ніби змушувало почати не дуже приємну розмову.