Розділ 22

Марк

Ці кілька днів були надскладними для мене. Не бачити Інну до дня весілля виявилося ще важче, ніж коли ми жили у різних країнах. Напередодні Таяс влаштував для мене парубоцьку вечірку, якщо це можна було так назвати, в моєму пентхаусі. Без дівчат! Я категорично був проти, а ще й з нами були Іннині брати, а одному з них було лише шістнадцять, тому все пройшло по-тихому. Та і я не рвався на своєму весіллі бути на п’яну голову. Ігор був одним з шаферів, ще одним був Таяс, а третім був мій університетський приятель, а тепер один з ділових партнерів. І от тепер вони стояли збоку від мене, і всі ми зосередилися лише на дверях, які почали відкриватись, щойно почала лунати музика.

Мій янгол. Наче у хмарі, крок за кроком, до мене йшла вона… Кілька якихось днів, а я дивився на неї ніби нас розділяла ціла вічність. Така тендітна, прекрасна, дивовижна та осяяна, що жодні спалахи не могли її перевершити. Вона сяяла подібно до діамантів, що були на ній. Виглядала, як особа з королівською кров’ю у венах: граційно та впевнено. Бачив її очі та здивування в них, бо я не попереджав, що поголюсь. Зробив несподіванку і не прогадав. Мій подих перехоплювало, серце калатало, а тілом проходив вогонь — це все лише від одного споглядання на неї. Вона моя. Ладен був вже бігти до неї… Натомість дочекався доки мій тесть підвів її до мене, передавши ніжну долоньку в мою.

Мій погляд був лише на ній. Сьогодні вона була надзвичайно вродливою і це не через зачіску, вбрання чи діаманти. Зовсім ні. Сьогодні вона по-справжньому щаслива і мені не потрібно було чути про це — я бачив це у кожному погляді на мене, у кожній усмішці та у кожному її подиху.

— Ти чарівна, — промовив я, поцілувавши її пальчики.

Щічки так само зашарілись лише від одного мого погляду. Дивлячись на неї, розумів, що не бачив та не чув нічого навкруги — була лише вона та наші серця, які билися в унісон. Наче пройшла якась мить, коли почув, що від мене чекали обітницю, яку навіть не писав… Бо не було потреби.

— День, коли я прибув в Україну, здавався найважчим для мене. Я сприймав його, як батькове покарання… — говорив упевнено кожне слово, не відриваючи погляду від її очей. — Твоя поява вибила мене з колії й тоді я не розумів, що зі мною. Ти здалась чимось недосяжним, миттєвим, на що б я навряд чи звернув увагу… Якби не той дощ… Саме тоді я зрозумів, що ти — найкраще, що могло статись зі мною в чужому для мене світі. Ти не дала мені новий світ, ти наповнила сенсом та світлом той, в якому я досі жив. Ризикуючи втратити тебе, я зрозумів, що немає нічого важливішого та дорожчого за тебе. Моє серце б’ється для тебе. — Я взяв обручку з рук Таяса, а потім продовжив, одягаючи на палець своєї жінки: — Обіцяю кохати тебе в усі дні мого життя. Обіцяю бути твоїм захистом та підтримкою, щоб жодного дня твої очі не знали суму. Ладен дати тобі весь світ, але він ніщо в порівнянні з тобою… Я кохаю тебе, мій янгол.  

Торкнувся губами її пальчиків, але очей не відривав від неї, бачив сльози, які готові були пролитися навтьоки. Хитнув головою, щоб не плакала, а вона лише мило усміхнулася мені, від чого аж захотілося приголубити її.

Та Інні надали слово проголосити свою обітницю і моє серце завмерло разом з її словами, коли вона торкнулася моєї руки.

— Раніше я лише мріяла, щоб колись опинитися у казці. Я вірила, що моє життя мало сенс, якого тоді ще не розуміла… Але ти знайшов мене. — Помітив, як заблищали її очі, від чого серце краялося, що вона от-от і заплаче. — Моє серце знайшло новий ритм і єдиний правильний, справжній — твій. Ти надихаєш мене жити й нічого не боятись, вірити у свої мрії та слідувати за ними. Ти подарував мені казку, став невіддільною її частиною, бо з того самого дня, під зливою, ти став моїм життям. Я житиму поки в ньому будеш ти. Моє серце — твоє, як і все моє життя. Хочу бути поряд з тобою кожну мить, бо я кохаю тебе.

Тепер і я був з обручкою! Нарешті! Чого ще мені бажати?! Та ж я найщасливіший чоловік у цілому світі! Хоча ні. Ще ні. Та я це виправлю. Не чекаючи дозволу, я нахилився до свого скарбу і палко поцілував її, забувши, що ми тут не самі. Наплювати на все — я отримав бажане! Байдуже, хто що думатиме, але я цілував свою дружину, яку не бачив два довбаних дні!

Моя дружина… Хотіло усім кричати про це!

— Кохаю тебе, моя рідна…

— Більше ніж я?

Вона спробувала пожартувати, але я дійсно замислився над цим. А чи більше, ніж вона?

— Гадаю, в нас буде ціле життя, щоб це збагнути, — промовив я, торкнувшись її губ.

Відірвавшись від неї, взяв за руку, яку підійняв перед усіма. Залом пройшла хвиля оплесків, після яких до нас підійшли наші батьки й почали вітати. І тут я зрозумів, що хотів би, щоб на цій чарівній ноті все скінчилось… Все моє тіло прагнуло до моєї чарівної дружини., але мусив опанувати собою з великим зусиллям. Прекрасно розумів, що Інна заслуговувала цього свята, коли до неї було прикуто стільки захоплених поглядів, камер і в центрі уваги лише вона. Адже тепер вона моя дружина і цього ніщо не змінить. Не відпускав її руки ні на мить, щоб ми завжди були разом.

Так, її періодично забирали від мене дівчата для фото та балаканини й, мабуть, то на краще, щоб до кінця вечора я остаточно не втратив голову. Сам намагався спілкуватись з гостями, хоча погляд постійно був прикутим до неї. Спостерігав за батьком і його захватом від весілля. Приємно констатував, що він був справжнім. Тато гідно тримав голову, очевидно пишаючись мною. Я був більше ніж упевнений, що більшість з запрошених все ніяк не збагнули, як я міг одружитись з дівчиною не свого класу та без будь-якого розрахунку. А ось так, шановні, я зробив те, на що жоден з вас не був здатен. І я пишався собою, і бачив, що й батько так само. Мама взагалі, практично не відходить від Наталії, з перекладачем звісно, але вони поладнали.