Частина 62. Нік

  Спершу, коли я побачив Ніку, таку ніжну та витончену, тут, посеред присутніх спортсменів, розпіздяїв та любителів азарту, мені здалося, ніби вона міраж, настільки дівчинка не вписувалась в загальну атмосферу. Ще й цей букетик в руках… Я ладен подарувати їй всі квіти світу, а вона приходить з якимось куцим, непримітним віником. Не зміг втриматись, щоб не прокоментувати цей факт, але тільки виставив себе ідіотом, припустивши, ніби букет – це подарунок Кості. Зараз же, нишком спостерігаючи за тим, як Ніка вболіває за бійців, котрі їй подобаються, усвідомлюю, що дівчина не виглядає тут білою вороною. З самого першого бою вона включилася в процес, схоплюючи на льоту правила та нюанси. З такою подругою одне задоволення відвідувати подібні заходи. Цікаво, а якби в ринзі опинився я, вона б вболівала за мене? Переживала б, якби я відхопив по морді? Або ж, навпаки, раділа би з того, що отримав по заслугах?

  В перерві покидаю своє місце та повертаюся з трьома пляшками води. Пригощаю друзів. Ніка з вдячністю приймає напій. Її настільки поглинули змагання, що вона забулася про усе на світі, в тому числі й про те, що потрібно відновлювати запаси рідини в організмі. Добре, що я про це пам’ятаю, адже наступний бій Майїн, а, значить, нам необхідно освіжитися, інакше не вистачить сил вболівати за нашого бійця.  

  Ніка намагається відкрутити кришку, але та не піддається. Яка ж вона тендітна (це я не про пляшку з водою), хочеться піклуватись про неї та захищати. Не чекаю, коли дівчина попросить, а сам забираю з її рук пляшку, через секунду вертаючи назад вже відкритою. Ніка вдячно всміхається та робить кілька ковтків. Не можу проігнорувати цей процес. Вона намагається пити акуратно, але спрага, вочевидь, сильно мучить, тому що останній ковток виходить великим та жадібним. Ніколь косить на мене погляд. Помітила, що я за нею спостерігаю? Авжеж, спробуй тут не помітити. Дівчина зніяковіло відводить погляд, втираючи тильною стороною долоні мокрі від води губи. Чорт забирай, що вона зі мною робить?! Такий невинний жест, а я вже втрачаю голову. Концентрую увагу на ринзі, намагаючись переключитися та не думати про губи першокурсниці. «Нік, вона надто юна та цнотлива для тебе, а ще вона НЕ твоя!» - подумки вмовляю сам себе.

  Оголошення результатів бою проходить, як в тумані. Якби мене спитали, хто переміг, я б не згадав.

  Через п’ять хвилин перерви, на ринг повертається ринганонсер.

- Отже, я представляю вам наших бійців, котрі виступають в першій легкій вазі, - промовляє він в мікрофон. – У синьому кутку – багатократна чемпіонка боїв без правил, чемпіонка України по дзюдо та змішаним єдиноборствам – Майя Блискавка Мельник! – протяжно оголошує він.

  В ринзі з’являється Майя, займаючи своє місце. Виглядає вона зібрано та загрозливо – волосся заплетене в тугі колоски, триколірна синьо-біло-чорна екіпіровка вдало відтіняє смагляву шкіру, а обтягуючий крій костюму підкреслює пружні м’язи спортсменки.

- О, Боги, вона прекрасна! – коментує Тьомич зовнішній вигляд своєї пасії, голосно присвистуючи.

  Майя помічає нас та підіймає руку у вітальному жесті. Ми з Тьомою голосно свистимо, Ніка пищить та що є сили плескає в долоні, підбадьорюючи подругу, а коли та відвертається, хапає Тьому за руку, міцно її стискаючи.

- Господи, як же я хвилююся!

- Крихітко, повір, я також, - нервово-збуджено відповідає мій приятель.

  Тим часом, ринганонсер продовжує віщати:

- В червоному кутку – її суперниця, досвідчений боєць, переможниця багаточисленних змагань, Анастасія Кобра Ломакіна!

- Кобра – звучить страхітливо, - відзначає Ніка.

- На те й розраховано, - всміхаюсь я.

- А в тебе також було прізвисько? – питання застає мене зненацька.

- Було.

- Можна поцікавитися, яке? – в очах дівчини читається інтерес.

- Ураган, - неохоче відповідаю я.

- А чому Ураган?

- Тому що він був психованим, - сміється Тьома.

  Ніка також посміхається, а тоді наші погляди повертаються до рингу, на який саме виходить білява дівчина в бікіні, демонструючи глядачам табличку з номером раунду.

- Не думав, шо буду так сильно хвилюватись… - нервує Тьомич. – Краще б Майя ходила замість цієї кралі з табличкою. Я би із більшим задоволенням поспостерігав за цим видовищем.

- А я подумала, що було би прикольно, якби під час жіночого бою табличку носив підкачаний хлопець в плавках, - несподівано злітають слова з невинного язичка Ніки, і ми з Тьомичем аж завмираєм від подиву.

- Що? Я жартую! – сміється вона. – Просто вирішила розрядити обстановку.

- Тобі це вдалося, - широко усміхаюсь їй у відповідь.

  Починається бій. Дівчата одразу ж вступають в жорсткий розмін, рубляться дужче за мужиків. Вони по черзі атакують, демонструючи свою налаштованість на перемогу. Мда, суперниця Майї попалася непроста, але й сама Майя не промах.

  Поглядаю на Ніку. Вперше бачу її настільки напруженою. Змагання з ЗФП, що пройшли недавно, здаються дитячими пустощами в порівнянні з тим, що відбувається зараз в ринзі.

  Майя йде в наступ, але суперниця зустрічає її фронт-кіком. Ми підхоплюємось зі своїх місць, починаєм кричати та підбадьорювати нашу подругу кожен на свій лад. У підсумку весь раунд минає в обопільних атаках.