Частина 48. Нік

  Я не здатен продовжувати далі співати, коли вона так на мене дивиться! Ці великі сірі очі просто зводять мене з розуму. Поки я співав, вона з таким подивом на мене дивилася, ніби я перевернув весь її світ з ніг на голову. Ладен присягнути, що їй сподобалось моє виконання, хоча вона й намагалася не видати своїх емоцій. Дивлюся на них з Костею, намагаючись розгледіти в погляді друга зацікавленість Нікою. Вона однозначно йому подобається, інакше б Костян не став з нею настільки тісно спілкуватись. Але, блін, якщо ти хочеш, щоб дівчина була твоєю, то можна вже якось конкретніше це позначити? Чого ходити околясом, дотримуючись світського етикету? Знов злюся на друга, і цього разу знаю, чому. Усе тому, що мені здається, ніби Кості Ніка подобається не так сильно, як мені. І не будь Костян моїм кращим другом, я би давно вже почав активно діяти, аби перетягти всю увагу дівчини на себе. Ненавиджу себе за подібні думки. Ніка мені не пара, вона не мій тип, вона надто хороша, щоб бути з таким, як я. Костя – ось ідеальний для неї варіант.

- Є пропозиція, чим займемося далі? -  цікавлюся у присутніх, проходячи повз них до кухонних шафок. Беру звідти пляшку з водою, роблю кілька великих ковтків.

- Може, зіграємо в «Крокодила»? – пропонує Тьома, й отримує у відповідь схвальні вигуки. – Окей, тоді давайте ділитися на команди: хлопці проти дівчат.

  Відсуваємо стіл, звільняючи простір, та всідаємось з хлопцями в крісла-мішки навпроти дівчат, які розташовуються на дивані.

- Дами, пропоную почати з вас, - каже Тьома. – Хто буде першою?

- Я, я хочу! – підхоплюється зі свого місця Ксюха.

- Нагадую правила, - продовжує її брат. – Ксю, ми загадуємо тобі слово, котре ти повинна будеш показати за допомогою жестів своїй команді. На це дається хвилина. Хто відгадає, той буде показувати наступного разу. Зрозуміло?

- Та зрозуміло, зрозуміло, загадуйте вже, - бурчить Ксюха, нахиляючись до нас. Тьома шепоче їй на вухо слово, і та, гордовито здіймаючи брови, випрямляє спину, відвертається від нас та починає показувати дівчатам жестами те, що їй загадали. Спочатку вона впирає руки в боки, потім активно ними маше.

- Ти злишся? – накидує варіанти Ліка.

Ксю показує, щоб та перераховувала далі.

- Ти – стерво! – озвучує свій варіант Майя.

Ксюха кидає на дівчину гнівний погляд, а ми починаємо ржати, за що також удостоюємось суворого погляду блондинки. Вона тяжко зітхає, підіймає вказівний палець догори і маше ним перед дівчатами.

- Зла училка! – вигукує Ніка.

Ксю в шоці завмирає на місці.

- Так!

Всі в шоці. По правді кажучи, акторські здібності Тьоминої сестри лишають бажати кращого.

- Як ти так швидко вгадала? – дивується Костік.

- Не знаю. Мабуть, в мене добре розвинена інтуїція, - всміхається Ніка.

- Один-нуль на вашу користь! – сповіщає Артем, встаючи зі свого місця. – Тепер наша черга. А ти, Ніко, будеш показувати наступною.

  Барабанщик підходить до дівчат, і, судячи з того, як ті хихочуть, загадуючи слово, нашому товаришеві доведеться не солодко. Тьома і так, і сяк зображає якісь дивні рухи, що нагадують шлюбні ігрища звірів, потім він, наче відомий артист, розкидає руки в сторони та приймає букети квітів, а тоді чомусь роздає їх направо і наліво. Дівчата тим часом просто катаються зо сміху, спостерігаючи за нашими з Костяном спантеличеними фізіономіями та вислуховуючи безглузді варіанти по типу «голуб на стрісі», «альфа-самець», «Олег Вінник» і таке інше. У підсумку, хвилина закінчується, а ми так і не встигаємо відгадати.

- От блін! Пацани, це був дамський угодник! Ну що складного?! – обурюється Тьома і з сумом додає, - Один-нуль на користь дівчат.

  Далі на п’ятачок виходить Ніка. Завдання їй вирішує дати Костя, котрий сидить поруч зі мною. Дівчина схиляється до нього, і мій друг шепоче їй на вухо: «Зубна фея». Я в цей момент роблю глибокий вдих, ніздрями втягуючи вже знайомий мені ніжний аромат, що надходить від першокурсниці. Вона розвертається до нас спиною та починає показувати, притому настільки красиво й граційно, що лише дурень не розгледить в її образі фею. Ніка робить танцювальні па, стаючи на носочки і ніби перелітаючи з місця на місце. Така крихітна, легка і красива. Вільний блакитний светр на ній іще більше підкреслює мініатюрність її фігури, а високі, обтягуючі талію та попу джинси, так і манять погляд спинитись на спокусливих вигинах жіночого тіла, що я, в принципі, і роблю. Але вчасно усвідомивши, на що витріщаюсь, озираюся на дружбанів, перевіряючи, чи не підловив мене хтось за цим ганебним заняттям.

- Фея! – вигукує Ксюха.

Ніка клацає своїми рівними білими зубками, показуючи на них.

- Зубна фея! – здогадується Майя.

 Ніколь починає скакати на місці від радощів, а я жалкую, що все так швидко скінчилось. Ми продовжуємо грати ще хвилин тридцять, і весь цей час я очікую лишень тих моментів, коли на п’ятачок вийде Ніка.

- Отже, з рахунком 9-6 перемагає команда дівчат! – оголошує Тьома, взявши до рук мікрофона, аби надати голосу більшої урочистості. – Вітаю! І щоб трохи розслабитися та відпочити, я оголошую мєдлячок!

 Несподівана заява приводить всіх в сум’яття. Не важко здогадатись, нашо друг це затіяв. З динаміків лунають перші ноти пісні “One more light” гурту LINKIN PARK.