Частина 42.

   На одній із перерв між парами Костя знаходить аудиторію, в якій має бути наступне заняття у Ксенії, та чекає на дівчину в коридорі біля входу. Хлопець завжди намагався ставитися з розумінням до її непростого характеру. Адже, по суті, всі хлопці у їхній компанії в тій чи іншій мірі травмовані батьківським вихованням або його відсутністю. У випадку Ксюші та Артема, це варіант номер два. Їхні батьки дуже зайняті люди, мама – телеведуча, котра постійно пропадає на зйомках, а батько – успішний підприємець, бізнес якого пов’язаний з роз’їздами по світу. Тьома радий, що його зайвий раз не чіпають та не напрягають, він любить тусовки та компенсує брак батьківської уваги спілкуванням з друзями. А от Ксюші, вочевидь, не вистачає просто спілкування, її его потребує визнання. Весь світ має обертатись навколо неї та підкорюватись її бажанням. А ті, хто з цим не згоден, потрапляють до чорного списку. І Костя здогадується, що у цьому списку вже є імена Майї та Ніки. Саме про це він збирається поговорити з Ксенією.

  Незабаром дівчина з’являється у супроводі своєї незмінної подруги Ліки. Ліка не відрізняється особливим розумом та кмітливістю, вона в усьому наслідує свою домінантну подругу, аж до того, що перефарбувала натуральне темно-каштанове волосся в більш модний, за словами Ксенії, блонд. Дівчина підтримує усі Ксюшині замисли та кориться її порадам, отримуючи натомість можливість знаходитися разом з подругою в епіцентрі найцікавіших подій та тусити в одній компанії з “The wild Hearts”.

- О, Костік, привіт! – вітається Ксенія, побачивши приятеля біля своєї аудиторії. – Що ти тут робиш? Чекаєш на когось?

- Ага. Тебе чекав, - відповідає хлопець.

- Мене?

- Так. Я би хотів поговорити з тобою наодинці.

  Костя кидає погляд на Ліку, але та з дурнуватим виразом обличчя продовжує стояти поруч із подругою, не розуміючи, що її просять піти.

- Ліка – моя найкраща подруга. В мене немає від неї секретів, - обурюється Ксенія. – Тож, надіюся, ти не будеш заперечувати, якщо вона залишиться.

- Окей, хай лишається. Мабуть, так навіть краще.

- Костю, давай вже до діла.

- Ксю, я довго розмірковував над тим, чи варто мені взагалі говорити з тобою про це, - починає здалеку хлопець. – Але, у підсумку, вирішив, що це необхідно.

- Ну, то не томи! В чому річ?

- Ти добре пам’ятаєш вечір п’ятниці в «Індіго»?

Подруги обмінюються поглядами, здогадуючись, про що зараз піде мова.

- Пам’ятаю. А що? – Ксюша з викликом дивиться на Костю.

- Ксю, скажу прямо. Я знаю, що це ти підмінила коктейлі Майї з Нікою.

- Що?! До чого тут я? – зображає розгублений вигляд дівчина. – Ось бачиш, Лікусю, я ж тобі казала, що не відчуваю алкоголь в наших напоях! Яка ж ти розсіяна, взяла не ті коктейлі!

В Ліки округлюються очі, видаючи її замішання.

- Я? – мимрить вона.

- Ой, вічно ти що-небуть та сплутаєш! – театрально підіймає очі до неба Ксенія.

Костя уважно спостерігає за дівчатами, а тоді тяжко зітхає та промовляє:

- Дівчата, немає різниці, хто переплутав. А, можливо, це все було зроблено навмисне, неважливо.  Але мені хотілося б, щоб більше подібне не повторювалось. Це серйозні речі. Хтось міг постраждати, - хлопець робить паузу, пересвідчуючись, що дівчата уважно слухають, а потім продовжує. – Гадаю, вам не потрібні проблеми. Тому я нікому не розповім про те, що ви винуваті в цьому інциденті. Але попереджаю, будьте пильними наступного разу, інакше мені доведеться розповісти про все Нікіті з Артемом.

- Костік, не хвилюйся, я прослідкую, щоб Лікуся більше нічого ніколи не переплутала, - мило всміхається Ксюша.

- Гаразд, думаю, ми одне одного зрозуміли, - знову зітхає Костя. – Щасливо, - прощається він та йде.

- Ксю, ти шо, забулася, шо сама запропонувала поміняти коктейлі місцями! – чує у себе за спиною голос Ліки хлопець та дивується підлості її подруги.

- Циць, нетямуща! – шипить та і вигукує хлопцеві вслід. – Бувай, Костік, гарного тобі дня!

***

  В сріблястій тойоті вздовж дороги, поруч зі школою Даші Громової, сидить темноволоса жінка. Вона чекає, коли дівчинка вийде зі школи. Ближче до центрального входу припаркований білий Range Rover, в якому на Дашу чекає водій. Аби він її не впізнав, жінка надягає шапочку, темні сонцезахисні окуляри і лише після цього виходить з машини. Вона зупиняється в стороні, щоб не привертати до себе зайвої уваги. Чекає. Вперше за довгий час жінка наважилася ризикнути подібним чином, тому вона сильно хвилюється.

  Через хвилин п’ять крізь ворота школи в компанії однокласників виходить Даша. Діти ще кілька хвилин весело спілкуються, а потім прощаються та розходяться кожен до своєї машини. Дочекавшись слушної нагоди, жінка, котра чекала в сторонці, знімає окуляри та кидається назустріч Даші.

- Дашенько, донечко! – вигукує вона.

  Даша переводить шокований погляд на незнайомку, намагаючись осмислити те, що відбувається.

- Мамо? – тихо вимовляє вона, подумки зіставляючи зовнішність жінки зі збереженими у неї фотокартками матері.