Частина 39. Нік

  Після вельми дивного вечора п’ятниці, в суботу мені захотілося відволіктись. Тому ми з хлопцями організували так званий дубль два, а саме повторну вилазку в «Індіго». На цей раз обійшлось без пригод. Як і очікувалось, Ніки з подружками в клубі не спостерігалось, відповідно, не було нікого, хто міг би внести безлад у мої думки. Хоча брешу, це спробувала зробити Ксюха, прийшовши у надто відвертому вбранні, котре зовсім ніяк не вплинуло на моє сприйняття дівчини, але дуже навіть вплинуло на сприйняття її оточуючими мужиками напідпитку, з котрими нам з Тьомою довелося проводити виховальні бесіди. Дивно, але в мене склалося враження, ніби Ксюха навмисне провокувала подібні ситуації. Тому, коли посеред ночі мені зателефонувала сестричка і почала хникати, що папа з Настею поїхали, а їй страшно та сумно самій, я, не роздумуючи, скористався цим, як приводом, аби звалити з клубу. Заїхав за Дашкою і забрав її ночувати до себе, чому малявка несказанно зраділа. Сестричка навіть нагородила мене званням справжнього чоловіка, пояснивши це тим, що я завжди доводжу своє ставлення до людини вчинками, а не словами. Зізнаюся чесно, це дуже лестить та мотивує.

  Вдома я організував нам кінозал у вітальні, врубивши на своєму дев’яносто восьми дюймовому телику «Зомбіленд 2». Ми перевдягнулись в піжами, і, загорнувшись у пледи, поїдали морозиво, обговорюючи сюжет фільму та улюблені моменти з першої частини. Кінцівки  сестричка не дочекалася, солодко захропівши на моєму плечі. Я акуратно переніс її в спальню та вклав у ліжко, попередньо забравши свою улюблену подушку для сну. А сам влігся спати у вітальні на дивані.

  Проспали ми майже до обіду, а тоді зібралися і поїхали чи то снідати, чи то обідати до нової кав’ярні, котру, як сказала сестра, зараз всі дуже хвалять в Інсті.

  Поїдаємо смачнющі круасани, запиваючи їх кавою та какао. Сестричка перебуває в прекрасному настрої, що змушує її безперервно базікати.

- Так от… Про що я говорила? – намагається продовжити свою розповідь вона, дожовуючи свій шматок смаколика.

- Ти казала, шо з твоєю однокласницею хоче зустрічатися хлопець з десятого класу, - підказую я.

- Да! Так вона знаєш, що йому сказала? Каже: «Я буду з тобою зустрічатися, якщо ти мені купиш останній айфон»! Ти взагалі можеш таке уявити?! Я не розумію, навіщо їй це? В неї заможні батьки. Папа їй може купити айфон за першою ж вимогою.

- Може, дівчисько таким чином перевіряє, наскільки сильно вона подобається цьому хлопцю.

- Але ж це якась купівля-продаж! Хіба так можна? А іншому хлопцеві  вона сказала купити їй сумку! Типу, хто більше заплатить, того й вибере? Це ж кам’яний вік якийсь!

- Дашка, ось що я тобі скажу: хлопцям подобається добиватись дівчат. Це, можна сказати, первісний інстинкт мисливця. Твоя однокласниця, напевне, просто не знає, як можна інакше зацікавити пацанів. Але це неправильно. Тому що це вже не схоже на полювання. Це, швидше, магазин чи аукціон. Тому я не хочу, аби ти брала приклад зі своєї однокласниці. Та й взагалі, я вважаю, тобі ще не час починати зустрічатися з хлопцями. А коли цей час настане, то всі кандидати будуть проходити через мене! І лише після моєї згоди, тобі буде дозволено йти на побачення!

- Суперово. Тоді мені точно не судьба, - закатує очі Дашка. – Боюсь, жоден хлопець на світі не витримає перевірки спершу батьком, а потім іще й тобою.

- Саме так, витримає лише найдостойніший, той, кому ти дійсно будеш сильно подобатися. І, повір, пройти таку перевірку – це набагато крутіше, ніж купити якийсь-там айфон.

- Ніккі, ти – найкращий у світі брат! – з захопленням проголошує сестра, а тоді переводить погляд з мене на когось за моєю спиною, розтягуючись при цьому в широкій посмішці. – Ніккі, ти диви, хто прийшов! Костік з якоюсь дівчиною.

  Дашка маше Кості рукою, привертаючи його увагу, а я обертаюсь, щоб глянути, з ким прийшов мій товариш, встигаючи спершу зрадіти нашій неочікуваній зустрічі і тому, що нарешті побачу свого бест френда з дівчиною. Але моя радість вмить перетворюється на замішання, тому що тією самою дівчиною виявляється ніхто інша, як Ніколь Соловйова – першокурсниця, думки про котру я намагався прогнати весь чортів вчорашній день. Дівчина, від якої я мав намір триматися якнайдалі. Сам Костя не так давно просив мене про це. І тепер, спостерігаючи перед собою друга разом з Нікою, мені в голову прослизає їдка думка про те, що Костян не спроста висловлював подібне прохання.

  Парочка помічає нас і прямує в наш бік. Костян широко посміхається, радіючи неочікуваній зустрічі, а на обличчі його супутниці зчитується зніяковілість. Перш ніж встати, аби привітатися з другом, кидаю погляд на сестру, радості та наснаги котрої немає меж. До мого переїзду в окрему квартиру, ми з Костяном нерідко зависали в мене на хаті. Дашка, можна сказати, виросла в Кості на очах, тому сістер сприймає його, як близького родича.  

- Ніка, це Даша – молодша сестра Нікіти. Даша, це Ніка – моя подруга, - знайомить дівчат Костік.

- Привіт! Приємно познайомитися, - ніяково всміхається Ніка.

- І мені приємно! – відповідає Дашка, тягнучи либу на весь рот. – Сідайте до нас! Це ж треба, який збіг, що ми тут зустрілися!

- Так, навіть дивно, що в такому великому місті ми обрали одну й ту ж саму кав’ярню, - каже Костя, відсуваючи стілець поруч зі мною для Ніки та допомагаючи їй присісти. А сам всідається навпроти, біля моєї сестри.