Частина 37. Нік

  Я, Ніка, Майя та Костя, котрий вийшов нас провести, прямуємо до моєї тачки. Ми з другом йдемо трохи позаду, і я маю можливість спостерігати, як Ніка, кутаючись від холоду в свій тонкий шовковий піджак, нерівною ходою крокує по тротуару. Благо, поруч є Майя, котра бере подругу під руку, допомагаючи тій безпечно дістатися місця призначення. Я відчиняю двері бехи, і ми з другом допомагаємо дівчатам залізти на заднє сидіння.

- Нік, прослідкуй, щоб вони дісталися квартири, - прохає Костя.

- Це лише заради тебе, - зображуючи байдужість, відповідаю я.

Костян з докором дивиться на мене.

- Жартів не розумієш? Хто я по-твоєму? – обурююсь у відповідь на його погляд. – Що ж я залишу п’яних дівчаток вночі посеред вулиці самих?

- Ну, мало чи. Після всього…

- Костян, харе мені про це нагадувати. Зам’яли тему, ок?

- Гаразд. Відпишись мені потім, - просить друг та маше «бувай» Ніці, яка спостерігає за нами через вікно.

- Костенько, бувай! – лунає її голос крізь зачинені двері машини.

  Друг широко посміхається, підморгує дівчині і поспішає вернутись назад в клуб. Я намагаюся не звертати уваги на те, як першокурсниця проводжає його поглядом. Обходжу тачку, застрибую на водійське сидіння і, заводячи мотор, поглядаю в дзеркало заднього виду.

- Змерзла? – питаю Ніку, спостерігаючи, як вона досі кутається в піджак.

- Трохи.

- Зараз врублю пічку.

Вмикаю обігрів на максималку та виїжджаю з парковки.

- Куди вас везти?

- До мене, - відкликається Майя. – Я буду показувати, як їхати.

- Окей, тільки нічого не наплутай.

- Я не настільки п’яна.

- Дивно, що твоя подруга так швидко сп’яніла.

- Просто у неї в цій справі зовсім нема досвіду, - виправдовує подругу Майя.

- І я не бачу в цьому нічого поганого! – вступає в діалог та сама подруга, намагаючись максимально чітко вимовляти кожне слово, чим тільки більше підкреслює високу ступінь свого сп’яніння. – Добре, шо я ночую у тебе, - вже не так чітко говорить вона Майї. – Тьоть Оля би не зраділа, побачивши мене в такому стані. Ой, блін, я ж обіцяла їй написати! – дістає телефон та зосереджено набирає текст.

***

  Артем, Ксенія та Ліка їдуть в машині. Хлопець – за кермом, а його сестра з подругою сидять позаду.

- От і добре, що ти їх не повіз. Вони великі дівчатка, самі зможуть про себе потурбуватись та поїхати додому на таксі, - коментує ситуацію, що сталася, Ксенія.

- Ксю, ти думаєш, я би був зара таким спокійним, якби вони мали їхати на таксі? А я спокійний. І все тому, шо дівчат повезе додому Нікіта, - відповідає брат, чим ледь не доводить сестру до сказу.

- Шо?! Але ж він…

- Ми не могли лишити Костю самого з цим всім розбиратися. Він відчуває свою провину, це ж він не помітив підміну коктейлів.

Ксюша з Лікою непомітно обмінюються поглядами, в той час як хлопець слідкує за дорогою.

- Тож вважай, сестричко, ти сьогодні також обрала мене замість хлопця своєї мрії! – злорадно всміхається Артем, а його сестра стає від злості червоною, як буряк. – Думала, я нічого не помічаю?

- Ах ти ж! – випльовує Ксенія, готова от-от вчепитися братові в горлянку.

НІКІТА

  Квартира Майї розташована в тому ж районі, що й наш універ. Вночі київські дороги пусті, тож по моїм підрахункам нам лишається їхати не більше п’ятнадцяти хвилин. В машині стало тепло, і дівчат ще більше розморило, особливо Ніколь. Вона прилягла на коліна до Майї, і та грається її волоссям.

- О, це так приємно, - майже муркоче Ніка. – Пам’ятаю, як у дитинстві мама так робила, коли я не могла заснути. Це так заспокоює. Мабуть, в минулому житті я була кішкою.

  Спершу мені хочеться відпустити їдкий жарт на цей рахунок, але дивлячись через дзеркало на умиротворений вираз обличчя першокурсниці, вирішую змовчати, аби не псувати момент та не порушувати крихку ідилію.

- А мені дуже подобається масаж ніг, - розвиває почату подругою тему Майя. – Хоча мені його робили сто процентів набагато рідше, ніж твоя мама гладила тебе по волоссю. Мені мама масажувала ступні після травм, коли я відновлювалася.

  Ніколь тихо сміється, і я також не можу стримати посмішку.

- Обов’язково розповім Тьомі про твою любов до масажу ніг, - кепкую над брюнеткою.

  Майя готується відповісти, але Ніка її перебиває, звертаючись до мене:

- Нік, а що для тебе було найприємнішим з того, що робила в твоєму дитинстві мама?

  Це питання застає мене зненацька, і, за звичкою, мені одразу хочеться огризнутися. Але я розумію, що в запитанні дівчини нема нічого поганого. Вона ж не в курсі моєї ситуації, тож нема сенсу гніватися. Я вже своє  відгнівався. Беру себе в руки, і, витримавши невеличку паузу, все-таки вирішую відповісти.

- Мені подобалося, коли мама читала мені казки перед сном. В неї був дуже ніжний, заспокійливий голос… - задумливим тоном озвучую свої спогади.