Частина 34.

  У Майї закінчується перша пара, і дівчина виходить з аудиторії, аби вирушити на наступну лекцію.

- Майя Мельник, можна Вас на хвилинку? – лунає голос у неї за спиною. Не зважаючи на награно офіційний тон, дівчина впізнає, кому він належить, плавно озирається і помічає Артема, що підпирає плечем стіну в коридорі.

- Чого тобі? – дратується Майя.

- Чого це одразу мені? – зображаючи образу в голосі, обурюється юнак. – Взагалі-то мене прислав Генадій Олександрович. Він просив передати, шо в понеділок після занять чекає всіх учасників змагань у спортзалі.

- Ну, добре. Дякую, - байдужим тоном відповідає дівчина та розвертається, щоб піти.

- І все?

- А шо іще? Може, мені ще треба було тебе поцілувати?

- Було б непогано, - лукаво всміхається хлопець.

- Невиправний! – закатує очі Майя та йде.

  Весь цей час за ними здалеку спостерігала Ксенія, і щойно Майя губиться в натовпі студентів, білявка швидким кроком прямує до свого брата.

- Про що це ти так мило балакав з тією дівкою? – питає вона його.

- А ви шо, знайомі? – дивується Артем. – Пам’ятаєш, днями ти цікавилася, чого в мене такий прекрасний настрій, а я відповів, шо зустрів дівчину своєї мрії? Так ось, це вона й є! – натхненно повідомляє він.

- Шо? Але чому саме вона?! – жахається Ксенія, вона чудово пам’ятає, як ця стерво погрожувала їй фізичною розправою  через свою довбану подружку Мишку.

- А чом би й ні? – посміхається брат.

- Та вона ж стерво! Я терпіти її не можу!

- А може, саме тому вона мені й сподобалася?

- Тьомо, благаю тебе, тільки не вона! – вмовляє брата сестра. – Кругом стільки класних дівчат!

- Ксю, не гарячкуй! Я великий хлопчик і сам здатен розібратися, кого любити, а кого ні.

- Ну й дурень! – випалює Ксенія, різко розвертається та йде геть.

- Жінки… - дивлячись сестрі услід, знизує плечима Артем.

  Трохи пізніше, того ж дня, вдома на кухні, Артем, сидячи за барною стійкою, поглинає приготований власними руками сандвіч та дзвонить Нікіті.

- Нікітос, привіт! Хотів обговорити з тобою плани на вечір, - з набитим ротом каже він, і, коли із сандвіча вивалюється шматок м’яса, через те, що бутерброд незручно тримати однією рукою, додає. – Секунду, врублю гучний зв’язок.

Хлопець кладе телефон перед собою на стійку, підіймає шматочок шинки, шо випав, та відправляє до рота.

- Забувся? Ввечері я йду на подвійне побачення, - лунає з динаміка голос Нікіти.

  В цей час до вітальні з другого поверху спускається Ксенія. Вона хоче зайти на кухню, але почувши знайомий голос, пригальмовує біля входу. Сховавшись за рогом, щоб брат її не помітив, вирішує підслухати розмову.

- А як же клуб? – запитує Артем.

- Я під’їду пізніше. Ви самі мене вмовили піти на цю зустріч, - тяжко зітхає Нікіта. – І, хто його знає, скільки це займе часу…

- А де ви домовилися зустрітись?

- В кількох кварталах від «Індіго» є рибний ресторан.

- «Риф», чи шо? – здогадується барабанщик, відкушуючи черговий шматок сандвічу.

- Ага, сестра Наді попросила перенести час зустрічі на восьму вечора. Типу, в її бойфренда раніше не виходить… Мене це все потроху починає напрягати.

- Наберися терпіння, друже. Ти робиш це заради великої цілі!

- Сподіваюся… - в голосі Нікіти чутно нотки страждання.

- Ну добре, Нік, удачі тобі! Будем на зв’язку!

  Артем кладе слухавку, і його сестра вирішує, що вже може видати свою присутність.

- Це був Нік? – награно байдужим тоном питає вона.

- Угу.

- І що це за зустріч у нього сьогодні в «Рифі»?

- Ділове подвійне побачення. Одна шанувальниця запропонувала допомогти пропихнути наші пісні на радіо.

- Прикольно, - коментує отриману інформацію сестра, наливає собі склянку води та робить кілька ковтків, обдумуючи плани на вечір.

НІКІТА

Під’їжджаю на машині до ресторану, в якому ми домовились зустрітися з Надею. Дивлюсь на годинник – початок дев’ятої. Набираю есемеску: «Я на місці». Через кілька секунд отримую відповідь: «Під’їжджаю». Виходжу з машини одночасно з тим, як вздовж узбіччя пригальмовує таксі, і з нього виходить Надя. Дівчина знаходиться метрах в п’яти від мене, але я вже відчуваю їдкий аромат її парфумів, яких та явно не пожалкувала, виливши на себе, мабуть, з пів банки. Втім, на макіяжі та засобах для укладки волосся Надія також не економила. Її довге фарбоване біляве волосся накручене в пишні кучері з начосом біля коренів, очі підведені чорними тінями, і майже таким самим темним відтінком підкреслені й без того виразні вилиці, а їх верхня частина рясно вкрита чимось блискучим. Але, судячи з усього, Наді цього здалося мало, тому вона вирішила нафарбувати губи яскраво-червоною помадою в тон такому ж червоному брючному костюму з глибоким вирізом декольте в піджаку, під який, як мені здається, нічого окрім спідньої білизни дівчина не спромоглася вдягнути.