Частина 24. Ніколь

  Ранком неділі я прокидаюся через біль у горлі. Температура за ніч піднялася, тому доводиться пити жарознижуюче. Тіло, як і раніше, долає слабкість, тож мене вистачає лиш на те, щоб умитися, почистити зуби, пшикнути горло антисептиком та знову лягти у ліжко. Майя іще спить, і я намагаюсь її не будити. Гаю час, гортаючи Інстаграм у смартфоні.

  О дев’ятій у Майї спрацьовує будильник, і вона зіскакує з ліжка.

- Нащо будильник ставила? – запитую я. – В тебе якісь плани?

- Привіт, - позіхає Майя. – Ага, домовилася подивитися пару квартир. А ти як себе почуваєш?

- Таке собі. Але вже краще. О котрій ти вернулася?

- Десь о другій ночі, - відповідає подруга та збадьорюється. – Шкода, шо тебе зі мною не було! Тому що у мене для тебе новини! Вірніше, пропозиція!

- Ого, ти повертаєшся з нічного клубу, і в тебе є для мене пропозиція? Цікаво…

- Ти ніколи не думала над тим, щоб спробувати себе в ролі піджейки у клубі? – натхненно цікавиться Майя.

- Що? – дивуюсь я. – Якось не думала про таке… Мені здавалося, це не моє…

- Ти не розумієш! В «Індіго» такий крутезний шоу-балет! А його керівник, Альона, виявилася сестрою охоронця, який запросив мене в клуб! Ми вчора познайомилися! І, уявляєш, Альона терміново шукає в свій шоу-балет заміну одній з танцюристок, через те, що та вагітна! А в мене, о чудо, є подруга танцюристка, котра шукає роботу! Тобто, ти! – на одному подиху викладає Майя.

- Так, я би хотіла знайти роботу. Але не думала, що вона буде пов’язана з танцями.

- А з чим, по-твоєму, вона має бути пов’язана? Я, звичайно, не бачила, як ти танцюєш… Але, думаю, шо непогано. Та й це ж не цирк, нічого складного, просто красиво собі рухаєшся під музичку…

- Я навіть не знаю…, - ніяковію я.

- Шо ж тут не знати? Працюєш тільки ввечері по вихідних. Зайнята до другої ночі, а тоді додому. Просто суперовий графік! І зарплатня дуже гідна!

- Треба подумати…

- От поки валяєшся з температурою, подумай гарненько. Альона дала мені свій номер телефону і сказала її сповістити, якшо тебе зацікавить пропозиція. Організуємо тобі прослуховування, ой, тобто оглядини.  

- Але ж я можу і не підійти?

- Ну так, я ж не знаю, які там у них критерії. Але чом би не спробувати? Мені здається, це офігенний шанс! Тим паче, клуб хороший, елітний…

  Я замислююся на деякий час. Справді, спробувати можна. Чом би й ні? Тим паче, я страшенно скучила за танцями. А така робота поєднає приємне з корисним.

- Ну гаразд… - відповідаю я трохи згодом, чим кидаю Майю у радісний захват. – Чому б не ризикнути? Головне – якомога скоріше одужати, бо зараз нема сил навіть піднятися з ліжка, не те що йти на співбесіду.

***

  Ранком понеділка я почуваюся набагато краще, і навіть знаходжу сили випити чаю за столом на кухні разом з тітонькою та Майєю. Вони обидві вже зібрані до виходу. Перша зібралася в універ на бесіду з ректором, а друга – знайшла вчора підходящу квартиру та після пар планує зайнятися переїздом.

- Майя, дитинко, ти впевнена, що хочеш нас покинути? Могла б далі жити, зекономила би гроші, - пропонує тьотя.

- Тьоть Олю, я дуже вдячна Вам за гостинність, але не хочу зловживати Вашою добротою. Вам з Нікою буде комфортніше без мене, а я приходитиму в гості. Якшо запросите, звісно.

- А нащо нам тебе запрошувати? Приходь у будь-який час!

- Майя, ти що, прямо сьогодні вже і з’їдеш? – засмучуюсь я.

- Ага. Не хочу прозівати цю квартиру. На початку навчального року й так непросто знайти гідне житло.

- Розумію… Але знай, що я пам’ятаю про твоє запрошення на новосілля.

- Ось як тільки ти оклигаєш, так зразу ж і відсвяткуємо!

- Домовились!

- А іще, щойно почнеш почуватися краще, маякуй, і я зв’яжуся з Альоною.

- Що за Альона? – цікавиться тьотя.

- Ой, це Майя мені підробіток знайшла, - мимохіть кажу я.

Родичка підіймає у подиві брови.

- Тьоть Олечко, я Вам потім все розкажу. Зараз не до того. Вам з Майєю вже час виходити, якщо не хочете спізнитись.

Тьотя погоджується і встає з-за столу. Майя слідує її прикладу.

- Візьму сумку, - каже тьотя та виходить з кухні.

- Подзвони мені ввечері, коли заселишся, - прошу Майю.

- Подзвоню обов’язково, - відповідає подруга. – Ніка, величезне тобі спасибі за те, що ти для мене зробила! Ти найдобріша дівчина з усіх кого я знаю.

- Та годі, - ніяковію я. – Не перебільшуй.

Але Майя нічого не відповідає, а просто міцно мене обіймає. Я обіймаю її у відповідь, з сумом усвідомлюючи, що мені буде страшенно не вистачати наших вечірніх балачок перед сном…