Частина 11. Нік

  Коли робили ремонт в моїй квартирі, батько попросив будівельників прокласти шар звукоізоляції в стінах. І треба віддати йому належне, адже якби цього не зробили, то, як мінімум, два рази на день сусідам доводилось би насолоджуватися моєю улюбленою музичкою. Хоча я нічого поганого в цьому не бачу. Треба ж прищеплювати людям гарний смак.

  З колонок музичної системи на всю гучність валить стара, але  любима мною пісня “Bodies” Drowning Pool. Вона задає ідеальний ритм для ранкової зарядки. Соліст співає: "One, nothing wrong with me", і я потужним та швидким рухом, віджимаючись від підлоги, виштовхую тіло вгору з такою силою, щоб встигнути хлопнути в долоні перед собою, а тоді вертаюся у вихідне положення. З динаміків лунає: "Two, nothing wrong with me", і я повторюю вправу. "Three, nothing wrong with me, four, nothing wrong with me..." на кожен рахунок в пісні я роблю черговий віджим, ривок та хлопок, а коли темп музики різко змінюється, я разом із нею прискорююся та роблю короткі швидкі віджимання.

  Для того, щоби збадьоритися зранку мені необхідні три речі: улюблена музика, спортивна зарядка та чашка американо. Хоча зарядку, як в принципі, й каву, цілком можна було б замінити ранковим сексом. Він відмінно бадьорить і тонізує. Щоправда, вже й не пригадаю, коли таке було в останній раз… Мда, треба це діло терміново виправляти.

  Прийнявши душ та випивши каву, пишу повідомлення Кості: «По тебе заїхати?». Відповідь приходить майже зразу: «Не треба. Я на маминій машині. Сьогодні їду на співбесіду. Пам’ятаєш?». Пишу: «Ага. До зустрічі». Виходжу з месенджера та відкриваю додаток з погодою. Синоптики обіцяють ясний день. Відмінно! Дістаю із шафи шкірянку й шолом. Тре користуватись моментом поки погода дозволяє.

***

  В’їжджаю на своєму чорному коні на університетську парковку. Чорний, як ви здогадалися, мій улюблений колір. Паркуюся на звичному місці, злізаю з байка. В цей час повз мене проходить Ксюха зі своєю незмінною подружкою й поплічницею Лікою. Ксюха робить вигляд, ніби здивована неочікуваній зустрічі, але, зуб даю, дівки мене чекали. Вони підходять ближче.

- Привіт, Нік! – грайливо вітається блондинка.

- Здоров! – коротко відповідаю я, тримаючи курс в сторону універа. Дівчата падають мені на хвіст.   

- Крутий в тебе мотоцикл! Новий? – питає Ксюха. І я починаю розмірковувати над тим, що ранковий секс було б зовсім нескладно організувати, враховуючи бажання у погляді, з яким дівчина оглядає мене та мій байк.

- Ага, дяки, - відповідаю стримано, женучи від себе непристойні думки.

- Як ти? В чат вчора заходив? – перемикається на іншу тему Ксюха. – Ох, і наробили ж там шуму!

- Слухай, у мене нема часу стирчати в тому тупому чаті.

- Ну, тоді я швиденько тобі перекажу інформацію! Ти знаєш, багато хто вважає, що та вчорашня малявка надто легко відбулася.

  З чого вона взяла, що мене взагалі це цікавить?

- Та мені пофіг, хто там шо вважає. Я вже забувся про ту ситуацію. І тобі раджу зробити те ж саме.

  Але дівчисько не вгамовується:

- А якщо та Миша подумає, що їй все зійшло з рук, і почне дозволяти собі подібні витівки й надалі?

- Значить, вона дурепа, котра не зрозуміла попередження, - відмахуюся я.

- Ну, то, може, її ще раз попередити?

  Це починає дратувати.

- Слухай, в мене є справи важливіші, ніж вести перемовини з першокурсницями. Все, Ксю, давай, я спішу! – не лишаючи дівчині шансів на продовження бесіди, прискорюю крок та починаю збігати вгору по сходах на ганок головної будівлі.

Ксюха з подружкою лишаються позаду, проводжаючи мене поглядами та перешіптуючись.

***

  Я, Тьома, Кіря та Жека зустрічаємося в буфеті, щоб вирішити, коли зберемося на репетицію. Хочеться на свіжу, після концерту, провести роботу над помилками та виправити деякі косяки. Обговорюємо це, коли до нас приєднується Костік. Здоровкаємось з ним нашим фірмовим  жестом «рука-лікоть-плече».

- Здоров, чувак! Ми з хлопцями вирішили зібратися сьогодні на репетицію. Ти як? – питаю друга.

- Я після пар на співбесіду, - відповідає він.

- Це я пам’ятаю. Я в тому сенсі, як довго ти будеш зайнятий?

- А, це я поки не знаю.

- То ти мені есемесни, як все пройшло, і підтягуйся в гараж, якшо шо, - пропоную, й звертаюся до інших. – Пацани, можливо, зовсім скоро в нас з’явиться нове місце для тусовок, де будуть мішати бомбезні коктейлі!

- Не кажи «Гоп»! – сміється Костян. – Коротше, друзі, якщо мене сьогодні візьмуть на роботу, я пригощаю!

- Тоді ми молитимемося, шоб тобі фортануло! – видає Тьома.

  Усі радіють в передчутті класних тусовок, а Костя нахиляється до мене:

- Слухай, Нік, ту Мишку, учора так зацькували в чаті твої прихильниці, - каже він.

  Закатую очі:

- І ти туди ж. Побалакають та й перестануть. Це ж дівки.

- Напевне, ти правий. Просто якось шкода її. Все-таки вона ще мала, першокурсниця. Ти міг би сказати тим дівкам, щоб вони припинили перемивати їй кістки, і ті припинили би це робити.