Пролог. Світ, пофарбований кров'ю.

Еллея… На заході простягаються зелені родючі землі, величні ліси та чисті річки. На сході розкинулися землі Каах — безкрая пустеля, де колись мешкали кочівники. Що зараз там і чи живий хтось у тих пісках — нікому не відомо.
       А в самому центрі континенту, у великому каньйоні, колись цвів Оазис. Справжнє зелене диво… Був оазисом, доки все не перекреслила війна.
Чотириста шістдесят сім років тому відкрилися брами в світ демонів. П’ять верховних владик — Імма, Хемм, Меміс, Амрак та Нууж — випустили свої безжальні війська на смертні землі. Почалася кривава різня. Людство опинилося на межі винищення, абсолютно не готове до такої жорстокості.
       У розпачі люди змолилися богам, і ті відгукнулися на їхні молитви.
П’ять богів — Іса, Рейка, Грам, Фрейка та Флок — спустилися до людей. Боги дарували їм свої благословення та силу — силу, яка зміцнила людські тіла і наповнила енергією їхню зброю. Людство нарешті отримало надію, надію на виживання.
      За кілька років запеклої війни армія людей відтіснила демонів назад до брам. А той самий квітучий Оазис став основним полем битви, іменованим по сьогоднішній день Каньйоном Мертвих Пік.
      Минули століття. Людство змогло вижити, і на руїнах старого світу створилася нова імперія Екссель. Головним форпостом у каньйоні стала неприступна фортеця Кайзех, куди й до цього дня стікаються ресурси та люди для захисту всього живого.

      І саме там, у невеликих землях барона на самому заході імперії, починається історія дитини — дитини, яка була проклята демонами і забута богами. Ким він стане для цього світу? Його останнім спасінням чи безжальним палачем, який занурить усе живе в безодню жорстокості та хаосу?
Це покаже лише час.