Глибоко у центрі гори

     У підземному центрі переполох, вдруге за останню добу. Вранці ледь не відбулася спроба злому через вентиляційну систему, а зараз був знайдений труп Дітріха - головного комп'ютерного боса, у себе в особистому бункері. Остаточно виведений з рівноваги, зокрема й неможливістю зв'язатися із Шиклем, начальник охорони був у нестямі від люті. Мало того, що ці молодики не змогли спіймати порушників, так ще й незрозуміла смерть, яка, за запевненнями лікаря, сталася від задухи. Як таке могло статися? Усі відеокамери, у полі зору яких перебував бункер Дітріха і вхід до нього, не зафіксували жодної підозрілої дії. На жаль, з причин особливої секретності не було встановлено камер у самому приміщенні, де сталася трагедія, тому про те, що там трапилося насправді, можна було лише гадати. Кидаючи іскри в різні боки, він спіймав старшого по зміні, що підвернувся йому під руку - Гната. Вищий на цілу голову за свого начальника молодий охоронець неуважно слухав його розпорядження, при цьому посилено смикаючи коротку руду борідку. Він знав про ситуацію, яка склалася, набагато більше, ніж його патрон - ще свіжими були спогади про тих спеців, що посилають кулі в одну точку з двохсот метрів, але з певної причини мовчав. Що йому говорилося, Гната цікавило мало, в його голові роїлися думки зовсім іншого характеру. Вирісши на різноманітних кривавих бойовиках, він здогадувався, що двома цими подіями день, найімовірніше, не закінчиться. Його внутрішнє чуття підказувало - тепер "непрошених гостей" слід чекати з центрального входу. Тож, коли з боку тунелю, що веде до замку, пролунав приглушений хлопок, Гнат зрозумів - це ВОНИ.

     Начальник охорони теж почув звук, схожий на постріл шампанського і, глянувши на монітор, побачив, що тепер їхній охоронний контур порушено з боку головного тунелю. Схопивши зброю, він віддав команду діяти за планом "В".

     Рудобородий Гнат напружено спостерігав за монітором. Його форпост знаходився якраз на перетині центрального тунелю і першого кільця коридорів. За задумом проектувальників створення кількох оборонних пунктів у наріжних вузлах дасть змогу відбити будь-яку атаку… За бажання це робити.

     Несподівано монітор почав каламутніти і Гнат зрозумів, що це газ або дим. Одне з двох, але в будь-якому разі, він має попередити решту - вдягнути протигази. Можливо, це просто димова завіса, а може, газ, що присипляє, або ще що-небудь міцніше. Найнеприємніше, що поки не зовсім зрозуміло, в ім'я чого вони ведуть оборону? Два їхні вищі чини, яких вони мають захищати насамперед - відсутні. Один мертвий, а другий просто зник, і це дуже розхолоджує та діє на нерви...

     Подальшим міркуванням Гната завадили дивні обриси незрозумілого пристосування, що несподівано виникли на моніторі. Слідом за загадковим механізмом на екрані повільно пропливла каска бійця з прозорим забралом. Поєднань цих двох не дуже чітких зображень було достатньо, щоб молодого охоронця охопив майже забобонний страх. Він не впізнав, а радше здогадався, що він побачив насправді. Складний механізм не міг бути нічим іншим, як Корнер Шотом*, а це означає, що до них наближається не просто група захоплення, а елітний загін спеціального призначення. Тепер йому зрозумілий той десяток пострілів на горі, а також можливі наслідки сьогоднішньої "героїчної" оборони. Якщо вони чинитимуть опір, і противник почне стріляти, то результат бою вирішено з точністю до сотих відсотка...

     А кого вони, взагалі, захищають? Своїх рідних і близьких від зазіхань розперезаних варварів? Чи, можливо, він не дає поглумитися над честю своєї країни? А може він просто давав комусь присягу, але випадково забув про це? На щастя, ні те, ні інше, та й ні третє, прости господи. За їхньою спиною всього-на-всього підпільний медично-комп'ютерний центр із незрозумілими для нього функціями та обіцянками підвищити не дуже високу зарплату одразу після закінчення виборів. Ось так народжуються зрадники... З цією думкою він узяв рацію і наблизив до губ...

     *Corner Shot - напівавтоматичний пістолет, виробництва Ізраїль, призначений для стрільби з-за рогу, завдяки системі зброї, що згинається під 60 градусів. Використовується спецпідрозділами для ближнього бою в міських умовах.

                                                                            * * *

     Ніка вся у сльозах висіла на шиї у Германа вже хвилин двадцять. Зрештою, не витримавши напруги зустрічі, обидва впали на м'який диван і продовжили виливати душі вже там. Свара і Борщ із важко пригнічуваними посмішками стежили за парою, що з'єдналася, дещо збоку. Вони разом із групою поліцейських в одному з закутків великої зали проводили обробку даних. Керували діями Йорк з Борщем, вони, як представники споріднених інстанцій зразу знайшли спільну мову.

     Усіх людей у білих халатах розділили на групи й вели перехресний допит; спецпризначенці запаковували свої Корнер Шоти в спеціальні футляри, вони так і не стали в пригоді; Гнат і решта охорони мовчки сиділи під замком; і лише невеликого зросту молодик із бакенбардами стояв, сумно завмерши, перед великим дугоподібним склом. Його очі, сухі й червоні, були спрямовані до однієї з барокамер, де під переплетінням із трубок і дротів лежала та, заради якої він і пробивав усі ці перепони. Те, що він побачив хвилину тому, не давало йому жодної надії. Мертвецки бліда жінка, поголена наголо, обтикана всілякими дротами і датчиками, здавалося, була не жива. Розсіяне блакитне світло ще більше посилювало це враження, і лише екрани моніторів свідчили, що свідомість під склом жевріє. Принаймні, на них у певній послідовності щось блимало, рухалося і вигиналося. Йому була зрозуміла радість зустрічі, що триває в нього за спиною, але розділити її він ніяк не міг.