Шанс з'являється

     - Ти їж, їж.

     - Дуже смачно! Сам готував?

     - Ні, з мене тільки доставка. Зголодніла?

     - Авжеж…

     - Що, Гай не покормив?

     - Накормив! Але таким…

     Ніка заплющила очі і зобразила повне перевантаження мисків, але, стряхнув головою, знов потяглася до горщика за черговими варениками.  

     - У нас тут мільйон подій, - вкрадливо продовжив Йорк. - Поки ти розважалася зі своїм штучним інтелектом, вони посипалися як із рогу достатку.

     - Взагалі-то я працювала, якщо ти помітив, а зараз голодна і зла...

     Майор німецької поліції посміхнувся. Надав дівчині трохи насичитися, він перейшов до справи:

     - Але ж подія того заслуговує… нас зламали!

     Вареник зупинився на півдорозі. 

     - Як!... Оце да! Хто і яким чином?

     - Зайшов якийсь ДУТЕК по лінії електропередач...

     - ДТЕК! Молодці, поважаю, і щось обрізали?

     - Ні, то був хитрий маневр, а потім проникли через вентканал у якесь наше таємне приміщення. Наробили купу галасу. Хто, поки незрозуміло, може навіть твої.

     - Дуже схоже  - наш почерк, мабуть Батя вступив у гру.

     - Без попередження?

     - А навіщо? Будь-яка операція любить тишу. Звідки вони знають, раптом твій зв’язний подвійний агент? Ти сам упевнений у ньому?

     Йорк похитав головою в роздумах.

     - Не повинен бути...

     - А що Шикль говорить із цього приводу?

     - При нас рве і метає, був би собакою - точно би охорону покусав...

     - А конкретика?

     - Я не все розумію, але таке відчуття, що твої (якщо це вони) щось намацали, аж надто він не в собі. Але це все мої здогадки... а якщо повернутися до сьогоднішніх подій, - підвів риску поліцейський, - Шикль думає, що злом - це справа рук його російськомовних замовників, з якими він спілкувався вранці, принаймні, мені так здалося.

     Ніка, витираючи губи від вареників, раптом схаменулася:

     - Може ти теж хочеш? Тут ще багато!

     - Ні, дякую, я вже вечеряв.

     - Тоді особистий респект Маші від мене, зробила приємність. А що до Шикля, то може чудово, що він не розуміє, звідки ноги ростуть. Нехай міркує так і далі… Але ти казав про мільйон подій, що там ще?

     - А ось таке, - і Йорк дістав диктофон.

     "Як справи в тебе?" - Шикль говорив дуже втомленим голосом, відчувалося, що день для нього склався занадто складно. Він довго вислуховував звіт невідомої сторони, щось пив, хрустів бубликами, потім уточнив: "Датчики усі в нормі? Жодних відхилень немає? Ніхто не прокинувся?" "Чому голос такий? Та втомився я до чортиків..." "Що робити буду? Хочу поїхати у басейн" "Він до опівночі, трохи поплаваю, може зніму стрес" "Окей, до завтра".

     - І це подія? - вигукнула Ніка, щойно прозвучала остання фраза.

     - Думаю, що так, - спантеличено відповів її партнер.

     - Це не подія, це суперподія! Скільки часу минуло, як Шикль закінчив розмову?

     - Здається не більше години, це включно з моїм заходом на кухню.

     - Басейн - це наш шанс, щоб законтачити моїх з ним. Ти розумієш?

     - Так, ідея можливо гарна, але що вони з ним будуть робити?

     - Знайдуть що. Ти знаєш, де знаходиться басейн?

     - Ні...

     - Чорт, це погано...

     Ніка, затиснувши скроні пальцями, почала ходити кімнатою.

     - І не здогадуєшся? Ти взагалі, що-небудь про його поїздки в басейн знаєш?

     - Ні, вперше чую...

     - На чому він їздить?

     - У нього завжди стоїть чорний джип - "Ford Explorer" на задньому дворі.

     - Номер знаєш?

     - Так, у мене записаний у блокноті.

     - Нам потрібно зрозуміти хоча б якою дорогою він поїде. Наскільки я знаю, до розвилки - ґрунтовка кілометрів сім, а потім асфальтове шосе в різні боки. Куди він поїде? Направо, наліво?

     Дівчина зупинилася, на секунду задумалася, ніби згадуючи щось, а потім різко скомандувала:

     - Дізнайся, чи на місці джип, і зустрінемося в зимовому саду...

     Вони майже бігом кинулися кожен своїм шляхом. Ніка увірвалася в темний зал до заспаних лицарів і, увімкнувши ліхтарик, стала пробиратися до старої радянської карти. Їй було потрібно перевірити одну думку. Так і є - обведений на карті олівцем об'єкт, який колись Ізабель прийняла за військову частину, мав чітке позначення - "бас". Крім, як басейном він не міг бути нічим іншим. Вона радісно обернулася і освітила здивоване захекане обличчя свого партнера, який з ходу випалив: