ДТЕК

     Маленький, товстенький, лисенький наїзник не встиг зробити і трьох кіл на своєму улюбленці - Геростраті, як до нього підбіг схвильований начальник охорони. За виразом обличчя останнього можна було судити, що щось сталося. Захеканим голосом він повідомив босові:

     - У нас порушено периметр!

     - Тобто?

     - Є натяк на недружнє проникнення на нашу територію.

     Шикль негайно зіскочив з коня, передоручив його конюху і слідом за охоронцем, що потурбував його, кинувся до спостережної вежі, яка стояла трохи осторонь пагорба і була спритно замаскована серед високих смерек. Жваво піднявшись на останню, двісті п'ятдесяту сходинку ("добре, що в нього така чудова форма"), він схопив бінокль і став вивчати гряду невисоких лісистих гір, що замикають їхню територію. Незабаром він упіймав у полі зору стовп високовольтної лінії електропередач, а від нього, ковзнув поглядом по дротах, і порушників його спокою. Дійсно, кілька людей у білих комбінезонах і білих касках рухалися у підвісних люльках дротами, що провисали над прірвою. Швидкість руху була невелика, при цьому, вони якимись довгими "ключками" водили по дротах.

     - Це хто? - грізно запитав Шикль, не особливо розраховуючи отримати відповідь, але  начальник охорони не розгубився:

     - ДТЕК! Я дзвонив - кажуть планові роботи з обробки проводів від обледеніння.

     Шикль здивовано подивився на свого підлеглого.

     - Проводів від обледеніння?

     - Так…

     - Планові?

     - Так…

     - То що ж ти мені всякою фігнею голову морочиш? Мені що, нема чого більше робити? У мене зараз стільки проблем...

     "Звісно, заново рахувати кола" - подумав охоронець, але вголос запитав:

     - І що будемо робити?

     - А що ти пропонуєш? Можемо чаєм напоїти...

      Із цими словами Шикль невдоволено всучив бінокль розгубленому охоронцеві і почав спускатися сходами. Його голова була зайнята іншими, більш важливими думками, які було перервано на четвертому колі: як справді розпочати свою передвиборчу кампанію, так, щоб про це не дізналися ті, хто його профінансував на першому етапі, і дав старт усій його теперішній діяльності. Полю він, звісно, бадьоро сказав, щоб той не хвилювався, але хто його знає. У них справді за первинною домовленістю ще рік попереду на розкрутку проекту, налагодження роботи, тестування на локальних виборах. А через рік він вже зможе з ними говорити іншою мовою, і не тільки з ними. Для нього самого тестування вже скінчилося (але про це вони не здогадуються), і є чудова нагода зробити хід конем, якого від нього ніхто не чекає. До того ж ніде й ніколи не було сказано, що йому заборонена власна політична діяльність... Але початок дня зіпсовано цим недолугим охоронцем, з таким настроєм краще на Герострата не сідати - ось боже створіння, відчуває людину краще за будь-який прилад, може й понести...

     Шикль зайшов до себе в кімнату і в цей час задзвонив його мобільний телефон.

                                                                                * * *

     Ніка відчинила двері і зіткнулася віч-на-віч з Йорком.

     - Ти, що підслуховував?

     Але майор німецької поліції лише мовчки зміряв її поглядом і буквально запхнув назад у кімнату.

     - Добре, що ти ще не пішла на роботу, - зауважив він напружено, - іноді спізнюватися - це навіть корисно.

     - У мене немає конкретного графіка, але що трапилося?

     - Зараз зрозумієш. - і Йорк дістав диктофон. - Кажеш, чи підслуховував я? Я, не те, що підслуховував, я просто в шоці... хоча, звісно, у нас були підозри...

     Він натиснув кнопку на диктофоні. Почувся голос Шикля:

     "Алло, я радий вас чути..."

     А далі сталося те, від чого і у Ніки теж відвалилась щелепа. Шикль заговорив ламаною російською:

     "Да могу, конечно, не очень, но немного помнить" "Узнавать…" "Нормально, работать над проектом" "Продвигаться согласно графика".

     Далі було чутно довге шипіння – мабуть Шикль слухав що йому каже інша сторона. І раптом його голос зірвався у крику: 

     "Я не понимать? Может быть я ослышаться? " "Над Карпатами безоблачное небо? Мы же договариваться, что у меня иметь еще один год?" "Нет не заканчивать" "Ну и что, что оно проходить успешно, все равно есть много ошибки, нужно вычищать" "Вы и это знать?... Это есть мое дело!" "Как не мое? У меня не быть такие ограничения..." "Шайзе!" "Хотеть ругаться и ругаться!" "Деньги? Что деньги? Финансирование - можно обрезать! " "Я потом отдавать!" "Не знать з ким связался? А, вы уже действовать?" "Хорошо, я буду думать и давать знать!"

     Далі почувся дзенькіт посуду, що б'ється, та істеричні вигуки: "Швайн, швайн, Поль... ти здав мене! Швайн..."

     Прослухавши кілька разів уривчасті фрази Шикля, Ніка переклала Йорку суть розмови.

     - Оце так розвиток подій! - німець став ходити назад-вперед по кімнаті.