Привіт Ніка

     Жуйка під підвіконням. Пальці чоловічої руки намацали її м'яку структуру і спробували віддерти. Гума напружилася, потягнулася і лопнула, закрутивши свій тонкий хвіст навколо пальця. Рука вислизнула назовні і Йорк серветкою зняв жуйку. Він отримав умовний сигнал, дуже свіжий, на його обличчі грала поблажлива посмішка.

     - Можна було і без сигналу, я і так до тебе йшов, - з порога заявив агент ECP, щойно переступив поріг агента "Хамелеона".

     - Ну, кудись треба було її приліпити.

     - Я тебе вітаю...

     - Із чим?

     - Він призначив тебе "маткою".

     - Уже доповів?

     - Ні, сам дізнався.

     - Як?

     - Установив жучок під відомими тобі дверима.

     - Ага, так це ти був?

     - Так, мало не попався.

     - Сподіваюся, встановив після того, як ми пішли?

     - А що?

     - Не дуже б хотілося, щоб мої ранкові марення розійшлися Інтернетом.

     - Думаєш, мало б успіх?

     - Ти б одразу заробив мільйон підписників...

     Йорк усміхнувся краєчком губ і зам'явся, було видно, що він щось хоче запитати, але не наважується.

     - Ну давай, став своє запитання, не соромся...

     - Я не думав питати, але як минула ніч?

     - Загалом, нормально, тільки Шикль надто голосно хропе ночами, інформація не знадобиться?

     - Мені? Навряд чи... Я так зрозумів, пігулка добре пішла?

     - Просто ідеально, якраз потрібний таймінг. До речі, ти мені якось її назву даси?

     - Подарую цілу пачку!

     - Дякую...

     - На здоров'я...

     - Давай тоді до справи, я так зрозуміла, у тебе є нова інформація?

     - Так само, як сподіваюся, і в тебе...

     - Ти перший, - Ніка раптом помітила, що після спілкування з Гаєм почала говорити коротшими фразами.

     - Тоді розташовуйся, будемо слухати. Мій жучок після того, як він повернувся, зафіксував сплески небаченої активності в галактиці Шикля. Мабуть, ти запустила в ньому якийсь тригер. Рівно о 15-00 він набрав зовнішній телефон і тут почалося найцікавіше. Хочеш, послухай, тепленьке...

     Йорк увімкнув диктофон. З динаміка почулися різні шуми, скрипи, ляскання дверима, потім виник голос Шикля. Спочатку невиразний, але поступово набирає обертів.

     "...я впевнений, що таке рішення буде правильним" "Досить нам працювати на якогось дядька, час братися за власну справу. Давай ти почнеш формувати осередки в Західній Європі, а я візьму Східну" "І Україну теж" "Якраз є час встигнути розкрутитися" "Скільки? Мені рік обіцяли" "Ти сумніваєшся? А ти менше думай, давай робити, партнери ми врешті-решт чи ні?" "Сьогодні рано, а завтра буде пізно" "З грошима проблем не буде, я зараз якраз чергову вдалу угоду підписав щодо регіональних виборів" "А до Європарламенту ми теж паралельно просуватимемось" "Що ти заладив "дізнаються, та дізнаються"? Звідки, вони дізнаються? Гай у нас не з базік, а коли прийдемо до влади, питати будемо вже ми..." "От і чудово, дій, до речі, я вибрав матку..." "Дякую..."

     Йорк вимкнув диктофон:

     - Далі вже не цікаво... Коментарі потрібні?

     - Та ні, все й так зрозуміло. Що ж це виходить, до всіх моїх негараздів я ще й у ролі каталізатора виступила?

     - Нічого, іноді сколупнути фурункул навіть корисно...

     - Тоді з мене доповнення до всього почутого. Тобі, напевно, не без цікаво буде дізнатися, з якою політичною платформою вони підуть на вибори, точніше препарують європейців.

     Ніка відкрила планшет і дала Йорку прочитати останні сторінки з Маніфесту Шикля. Про всяк випадок зазирнула через чоловіче плече, переконалася, що документи збігаються, і пішла ставити чайник, схоже, вечір у них буде довгий.

     - Ти думаєш, це його напрацювання? - запитав Йорк, щойно закінчив читання.

     - Не знаю, презентував, як спільний проект із Гаєм, хоча той відхрещується.

     - Як на мене чиста політтехнологія. Написано пафосно, з урахуванням середньостатистичних мізків, які ласі на "високі матерії". Мене особисто, заколисало.

     - Мене теж.

     - Обґрунтування необхідності стати диктатором. Шикль і диктатор, якось це не ліпиться разом. Є таке відчуття, що за спиною у нього хтось стоїть і, до речі, якого вони з партнером, судячи з підслуханої нами розмови, намагаються кинути. Як ти мені тоді сказала: "пахне зовнішніми могутніми інтересами".

     - А хто партнер, цікаво, вже не той загадковий комп'ютерник, що керує всією технологією?

     - Сумніваюся, комп'ютерники і партійні осередки не сумісні поняття. Але в будь-якому разі, схоже, нам час прискорюватися.