Перше знайомство з Гаєм

Двері відчинилися, і вони вийшли в знайомий Ніці коридор, але на відміну від цілковитої темряви минулого разу, її провідник помахом руки запалив світло, яке плавно лилося зі стелі. Шикль попереду, а вона за ним слідом, йшли цілим лабіринтом коридорів, що прямували у різні боки. Цього разу вони не стали спускатися-підніматися сходами, а звернули у бік. Саме у цю мить їй здалося, що в одній із бокових щілин щось промайнуло, але зрозуміти що це, часу в неї не було.

     Перехід тривав досить довго, мережа коридорів завершилася вузьким тунелем, що йшов під кутом донизу, а його бетонні стіни були завішані нескінченними низками кабелів. Тут світло вже вмикалося при їхньому наближенні й одразу гасло, щойно вони йшли далі. Іноді траплялися броньовані двері, які Шикль відчиняв за допомогою відбитка пальця. Двері, блимнувши зеленими лампочками, плавно звільняли прохід, а потім так само безшумно ставали на місце. Все відбувалося мовчки, господар території за весь час не вимовив жодного слова, але було видно, як він спостерігає за супутницею, щоб контролювати враження, яке справляє.

     І Ніці справді було незвично споглядати двадцять перше століття (а може, двадцять друге) у всій його красі - це докорінно відрізнялося від усього, що їй доводилося бачити до цього. Схоже, що розповіді Шикля про "Матрицю" в дії, були не порожньою балаканиною "павича, що розпустив хвоста".

     Нарешті відчинилися останні двері і вони опинилися в приміщенні, визначити яке як "приміщення" було складно. Це була суміш рукотворних бетонних стін, що зовсім довільно впиралися в кам'яну стелю справжньої печери. Цей чудовий простір був заповнений рядами скульптур, а вузький прохід між ними вів до яскраво освітленого п'єдесталу, на якому розташовувалося робоче місце оператора, порожнє... До нього й попрямував Шикль.

     - Ось, те, що ти домагалася. Адже, правда, стати "маткою" твоя мрія?

     - Так, мій повелитель! - Ніка ніяк не могла розлучитися зі своєю роллю "Рожевої Мальвіни".

     - Знайомся - це Гай, тепер він твій напарник!

     - Я... вже... "матка"? - дівчина майстерно зобразила, що не вірить почутому.

     Шикль прочитав на обличчі своєї обраниці все, що він хотів побачити: здивування, розгубленість, захват, нестримне бажання кинутися до свого нового робочого місця. Він помітив, як округлилися її очі, і ще раз переконався, наскільки правильний вибір ним зроблено. У принципі, іншого він і не очікував, скільки разів він смакував цю першу майбутню зустріч - між "маткою" і його Гаєм, і Ніка не підвела. Заради таких моментів і варто жити!

     - Тепер ми разом творитимемо великі справи, скоро про нас задзвінчить увесь Світ!

     - Так, мій ГЕНЕРАЛЕ! - тепер вона зватиме його так.

     - Підходь, сідай, освоюйся... – задоволений призвиськом, запропонував Шикль.

     Коли Ніка сіла на своє нове робоче місце, "Генерал" звідкись зверху присунув до її голови невелику напівсферу. Натиснувши на кнопку, він увімкнув звук у вбудованих навушниках. Отримавши схвальний відгук, він натиснув ще одну і Ніку приємно обдало свіжим повітрям.

     - А тепер, щоб не засинала...

     - Кава?

     - Ні, масажер, - і волосся дівчини заворушилося від ненав'язливого й дуже приємного чухання невидимих ніжок, наче сотня маленьких жучків стали пританцьовувати в неї по голові.

     - Рівень регулюється... - додав Шикль. Потім він вставив флешку з паролем у комп'ютер і дав команду "ОК". На одному з величезних вигнутих моніторів (а їх тут був добрий десяток) виник текст:

     - Вітаю тебе, мій господар!

     "Тю, "господар", що це за визначення? " здивувалася Ніка. «Ось ГЕНЕРАЛ – це так! Але ж це їх справа…"

     - І я тебе вітаю Гай! Сьогодні в нас із тобою знаменний день, - дуже швидко продовжував строчити по клавіатурі Шикль, - нарешті ми придбали третього члена нашої команди. Знайомся - це Ніка, відтепер вона "МАТКА". Вона пройшла великі випробування, і ти маєш довіряти їй, так само, як мені.

     - Так, мій господар!

     - Я хочу, щоб ти посвятив її в наші справи, і почни з тієї праці, яку ми з тобою не раз обговорювали. Вона повинна повністю перейнятися нашою філософією!

     - Так, мій господар!

     Тут Ніка з підозрою покосилася на монітор: три рази поспіль "Так мій господар" якось зовсім не відповідали її уявленню про ШІ.

     - Я вас залишу на деякий час, а ви поспілкуйтеся...

     - Так, мій господар...

     Із цими словами, Шикль довірливо поклав долоню на плече Ніки і, відчувши покірність, яка випромінює від неї, швидким кроком пішов між рядами скульптур.

     Агент "Хамелеон" заплющила очі. Невже той момент, заради якого було витрачено стільки сил, здоров'я (вона згадала обморожені руки), і навіть довелося розлучитися з коханою людиною, нарешті настав? Хвилина тріумфу і розслаблення - головне зараз не дати збитися з обраного шляху, не переграти, не наробити дурниць зрештою. Її руки лягли на клавіатуру.

     - Привіт, я Ніка.

     - Привіт, мій господар…

     - Давай почнемо з азів - не вживаємо в наших із тобою взаєминах слово "господар".