Десь серед Карпатських долин

     Зоран доповідав Герману про успіхи дня, що завершується. На жаль, вони мало чим відрізнялися від попередніх. Поєднати інформацію від Роєра з видіннями Агнешки ніяк не вдавалося. Занадто багато об'єктів, які могли потрапити під визначення "військової частини" (радянська влада особливо полюбляла будувати подібні споруди), та й не так багато великих птахів, що літають над Карпатами, а якщо такі й були, то всі одразу ховалися, як тільки бачили, або чули "старшого брата". Набагато простіше було з "червоною плямою" - дахів такого кольору в Карпатах хоч відбавляй, навіть з урахуванням снігопадів, але зібрати все воєдино виявилося справою, поки ще, нездійсненою.  

     Сьогодні знову, як і в попередні вечори після доповіді Зорана, група експертів, що складалася з самого Зорана, Германа і Тараса в першому ряду, а також Свари і Борща трохи поодаль, переглядала денний звіт. Три з половиною години відзнятого матеріалу вкотре здавалися марною тратою часу. Ті ж самі набридлі безликі споруди, стіни, вікна, дахи, засніжені подвір'я, старі мости, відрізнити які один від іншого дехто з учасників вже був не в змозі. До них домішувалися сірі скелі, засніжені ущелини і мільйон ялинок на всіх без винятку планах.

     - Стоп! - несподівано вигукнув Тарас. - А ну, відмотай трохи назад. Ось так, ви бачите?

     На екрані телевізора посеред замерзлої гірської річки, що потрапила у кадр, в оточенні високих темних скель кружляла маленька чорна крапка.

     - Це беркут, ходить колами, чи не про нього говорила Агнєшка?

     - Може це й орел, але що нам із ним робити?

     - Поки що не знаю, тільки орли просто так не кружляють. Ми тут не вперше, у нас мають бути зйомки цього каньйону з інших ракурсів. Борщ, ти в нас відповідальний за кінопродукцію, подивися, будь ласка, а ми поки що трохи відпочинемо.

     Через деякий, зовсім нетривалий час, Борщ запросив усіх до повторного перегляду:

     - Я тут склав на зразок "попурі" з кадрів про цю місцевість, їх не так багато, але щось є. Давайте, сідайте, будемо вивчати...    

     По екрану стали чергуватися один за іншим вирізки з "серіалу", складені на підставі зйомок усіх днів пошуку.

     - Ось воно! - раптом одночасно вигукнули кілька присутніх.

     На кадрах з попередніх зйомок виднілася ледве помітна червона пляма. Спроба зробити збільшення розмащувала чіткість зображення і не давала зрозуміти, що це.

     - Що це може бути? - задався питанням Герман.

     - Не знаю, але мені чомусь здається, що, можливо, червона куртка, - зауважив Тарас. 

     - А якщо трохи пофантазувати, то ось ці темніші контури можуть бути обрисами тіла, - підтримав його Зоран. - Схоже, що людину затягнуло під лід.

     - Борщ, давай промотаємо далі, може, це місце знову потрапить у кадр.

     І дійсно, через деякий час камера знову вихопила ту саму ділянку річки, але вже під іншим ракурсом і з ближчої відстані. Однак куртки вже видно не було, її сховав нависаючий камінь, зате під час розгляду всі з жахом побачили інші, не визначені раніше деталі. Бліде розпухле обличчя незнайомої дівчини проглядалося у вузьку щілину між двома зледенілими валунами. З іншого боку каменю стирчала її боса нога.

     - Просто так і дівчата в річках не валяються, - порушив тривале мовчання Герман, - необхідно буде завтра знайти її й обстежити, можливо, це і є ключ до наших пошуків, особливо з огляду на видіння Агнешки... Свара, що в нас із картою місцевості?

     - Зараз подивлюся, - і він почав дивитися у комп’ютері, - за кілька кілометрів є об'єкт із числа тих, які ми розглядаємо - колишня військова частина.

     - І яка інформація по ньому?

     - Зачекайте хвилинку… ось, зараз: був законсервований під час розпаду СРСР, стояв практично занедбаним тривалий час, потрапив під велику поствоєнну приватизацію кілька років тому. Був викуплений за хороші гроші якимось австрійським фондом під цілі створення реабілітаційного центру, але так і не запрацював, хоча якийсь рух на об'єкті відбувається. Зона суворо охороняється по всьому периметру приватною охоронною компанією. Це все.

     - Як із планами споруд?

     - Є, ще тих часів, на бумазі.

     - Чудово, ти, як найдосвідченіший у цих питаннях, вивчи плани і завтра вранці ми висуваємося. На кілька днів зробимо перерву у польотах. Зоран - на тобі вся підготовка.

     - Це й зрозуміло...

     - А завтра, поки будемо встановлювати табір у лісі навпроти об'єкта, Свара сходить по дівчину, можливо, все стане зрозуміло.

     - Судячи з навколишніх скель, тут без добрих альпіністських навиків не обійтися, - зауважив Тарас, - я б приєднався до Свари.

     - Свара досвідчений скелелаз, - заперечив Зоран, - він може впоратися і сам. Треба буде табір облаштовувати.

     - У нього є досвід зимового лазіння?

     - А, що, потрібно? – втрутився Свара.

     - Повір мені, щойно ти пірнеш під який-небудь карниз або в ущелину, то вмить опинишся або на зледенілих скелях, або на змерзлому водоспаді. Тож досвідчений карпатський провідник тобі дуже навіть знадобиться.