Тест №1

    "Ну, що, доброго ранку, радий вітати вас. Сподіваюся, це взаємно. Кхе, кхе... Як поснідали? Смачно? Не переїли? Можна не відповідати... Сьогодні в нас важлива подія - перший тест! Той, хто програє, як ви розумієте - вибуває. А той, хто виграє... Кхе, кхе... отримає пряник на кухні на вечерю і продовжує боротися з усіма тими, хто залишився, далі... Ну як усі готові? Розім'яли ваші чудові пальчики?..."

     Далі продовжувала литися з репродуктора якась нісенітниця, тож Ніка, як, зрештою, і всі інші, підійшла до столу й почала вивчати кілька сторінок тексту, прикріпленого до монітора. Текст був німецькою мовою, мав суто технічний характер і набраний дрібними літерами. Дівчина покосилася на сусідів - схоже, у всіх однаково. Її головне завдання сьогодні не стати останньою, що, судячи з учорашнього тренування, досить не просто. Усі її сусідки строчили по клавіатурі о-го-го як!

     Схоже посил із репродуктора був сприйнятий буквально, і з усіх боків дівчата почали розминати свої частини тіла: хто пальці, хто очі, одна учасниця крутила плечима, а інша навіть присідала. Не було лише Матильди зі своєю тінню - Розою. Та ось з'явилися й вони, однак якщо перша мала впевненість у всіх своїх рухах, то друга йшла з похмурим виглядом. У вчорашньої рекордсменки, схоже, справи були не дуже - два пальці на її правій руці набрякли і якимось неприродним чином стирчали вбік. "Ну вибач", подумала Ніка, "я суші не замовляла..."

     "...і наприкінці, щойно поставите останню крапку, натиснете..." - продовжував звучати скрипучий голос із репродуктора.

     "...тож усі готові?" - дівчата робили останні приготування.

     "...починаємо зворотний відлік і жодних фальстартів!"  - руки лягли на столи.

     "...чотири, три, два, один, почали!" - дев'яносто вісім пальців дружно застрочили по клавіатурі.

     Вони миготіли як ноги арабського скакуна, здавалось кожен з них знав, що від нього залежить майбутнє його господаря, і лише два пальці Рози не брали участі в перегонах, вони продовжували дивитися вбік. На її обличчі з'явилася мука - який жах стукати по клавіатурі вісьмома нігтями. Погіршувала становище й асиметрія працюючих пальців...

     Ніка лупила по клавіатурі як шалена, їй здавалося, що ніколи в житті вона ще нікуди так не поспішала. Одна сторінка, друга, третя... Краєм ока вона помічала, як відкидалися по черзі її суперниці, ось і Матильда впала обличчям на стіл, а їй ще набирати кілька рядків. Раптом, краєм ока Ніка спіймала, що вони з Розою залишилися вдвох. Ось останній рядок, але її суперниця, попри непрацюючі пальці, на секунду раніше за Ніку натиснула заповітну кнопку. Вона програла - це було шоком для ветерана великої війни, на якій вона була завжди переможцем. Невже її доля стати "бджолою", але тут рятівна думка увірвалася в голову - вона біжить з усіма! Отже, завтра вони разом покинуть цей чортів "повітряний замок", а потім, коли вона дістанеться до своїх...

     "... фух, я втомився, напевно, не менше за вас... вітаю, наш із вами перший спільний тест закінчено..." - якось зовсім захмарно прозвучав для Ніки дивний голос із репродуктора. Але вона вже не слухала його. Та яка їй різниця тепер, що він там каже, завтра все вирішиться якнайкраще.

     "...шкода, звісно, що доведеться розлучитися з тим, хто програв. А стільки надій вона подавала..." - репродуктор несподівано замовк і відчинилися вхідні двері. До приміщення увійшли двоє охоронців із карабінами через плече. Вони попрямували прямо до Ніки. Це дупа, чому вона вирішила, що в неї буде завтра? Несподівано не доходячи до неї вони зупинилися біля Рози.

     "...вибач, Роза, але сьогодні не твій день..."

     - Але це ж несправедливо! - раптом відчайдушно заволала дівчина. - Ви ж знаєте, що я найкраща, я чемпіон з набору, я можу видати краще, ніж 420 знаків...

     "Не знаю, що й сказати. Може, ти й маєш рацію, ти справді була найкраща з усіх... Але сьогодні ти програла, лише 210 знаків за хвилину - це якийсь провал..."

     - Але в мене ж поранена рука, скоро вона заживе, і я знову буду найкращою...

     "Так, але змагання сьогодні, чесне змагання, що мені скажуть твої подруги?"

     - Вони мене підтримають, мої подруги за мене. Це все ця, "мокра курка", вона винна у всьому, давайте повторимо тест ще раз, хоча б завтра? Пане Шикль, ви ж справедливий?

     "Звісно, тому я й не можу скасувати своє рішення, але якщо твої подруги проголосують проти нього, то, можливо, я це зроблю. Отже, хто не згоден з моїм рішенням - підніміть руки, Роза і Ніка не беруть участі в голосуванні..."

     "Монашки" з презирливим виглядом засунули руки під пахви. Вільнонаймані переглядалися між собою. Матильда почала піднімати руку, але потім, глянувши на Ніку, опустила її.

     "Ну ось, що і слід було довести - боротьба у нас була чесна. Прошу на вихід, Розо".  Її під руки взяли охоронці й повели до дверей.

     - Ах, ти драна кішка! - Роза, викрутивши голову, викрикувала прокляття винуватиці її програшу. - Ми з тобою ще зустрінемося...

     - Хвилину назад ти мене назвала "мокрою куркою"...

     До Ніки підійшла Ізабель.

     - Вітаю, ти виграла в чесній боротьбі.

     - А я, чесно кажучи, не зрозуміла, що сталося. Вона ж закінчила раніше за мене.