Нічого не зрозуміло

     Штори ще не встигли остаточно відвиснути, як двері відчинилися, і разом із крижаною круговертю у хату потрапили троє представників чоловічої статі. Один уже знайомий охоронець і два нові, дуже контрастні один одному суб'єкти. Ці, судячи з усього, щойно прибули на гору. "Дон Кіхот і Санчо Пансо" - відразу їх охрестила Ніка. Замість привітання вони одразу почали обговорювати дівчину, причому німецькою мовою.

     - І справді дуже схожа! - вигукнув той, що з вусами і смішною борідкою.

     - Непоганий екземплярчик, - зовсім уже принизливо підтримав другий невисокого зросту, з довгим волоссям і обвислим черевцем, яке випирає.

     - Трошки відгодувати, причесати...

     - Я б ще й перефарбував... - втрутився охоронець ламаною німецькою.

     Обидва подивилися на нього несхвальним поглядом, і той одразу замовк.

     Ніка розгублено спостерігала за тим, що відбувається. Бути в ролі свині або гусака перед забоєм їй ще не доводилося.

     - Нічого, що я вас розумію? - нарешті видавила вона із себе.

     - Ми знаємо, інакше вас тут й не було.

     - Ось як! Що, мій німецький першопричина?

     - Радше останній камінчик у піраміду. До речі, можливо, у вас є якісь прохання, побажання?

     - Практично ніяких, окрім як зрозуміти, якого хріна я тут роблю, на кого "дуже схожа" і хто влаштував цю комедію? Це що, продовження розіграшу?

     - Їй не пояснили? - запитав "Санчо Панса" в охоронця. Схоже, він був тут за головного.

     - Не було команди... – якось незграбно німецькою відповів охоронець.

     Патлатий покосився на "Дон Кіхота".

     - Мені теж ніхто нічого не казав, а що їй сказати?

     - Розкажи, наприклад, як їй пощастило, що вона серед обраних, що відтепер у неї повністю зміниться життя, що вона вже наполовину в раю, ну що тебе вчити? А на кого схожа - неважливо...

     - Взагалі-то я тут, - втрутилася в розмову Ніка, - і мені не зовсім зрозуміло, чому мені має так щастити без моєї на те згоди?

     - Ось бачиш, вона все розуміє, - зрадів "Кіхот", - розумна дівчинка, як і казали.

     - Ні, я якраз нічого не розумію...

     - Це вам так здається, насправді... ось подивіться за вікно, ну хіба це не рай, а далі ще краще буде.

     - Я так розумію, що мене тут тримають не тільки як "м'ясо" перед забоєм, а ще й як ідіотку?

     - Якраз навпаки, ваш IQ - наш головний стимул.

     - Тобто, в інших питаннях мені можна розслабитися?

     - Вам же сказали, на вас чекає рай.

     - Жінка небезпечна для кожного раю *...

     - А?.. Як тобі? - худорлявий звернувся до товстенького, - по-моєму, те, що треба.

     - Мені все зрозуміло, беремо. Дійте за алгоритмом, усім бувайте... – "Санчо" змірив дівчину довгим оцінювальним поглядом та пішов до виходу.  "Дон Кіхот" заспішив за ним.

     Ніка рушила було до них на перехоплення, але охоронець, різко піднявши карабін, спрямував ствол у її бік.

     - А вас я попрошу залишитися... - видав він українською цитату з фільму, який Ніка ніколи не бачила і навіть не знала про його існування. Але якби така подія все ж сталася, то вона б точно причепила охоронцю кличку "Борман".

* Поль Клодель - французький письменник (1868-1955).

                                                                   * * *

     Тільки-но двері за непроханими гостями зачинилися, Ніка, злегка одурманена зустріччю, спробувала все ж таки зібратися з думками і вловити хоч якесь раціональне зерно з канви розмови, знайти що-небудь важливе між рядків. Але скільки вона не напружувалася, скласти якийсь логічний ланцюжок подій, що відбуваються, їй не вдавалося. Можливо, це все ж таки розіграш? Так театрально і ненатурально виглядали ці двоє, несли таку нісенітницю, що, сподіваючись знайти приховану камеру десь у щілинах, вона почала обшукувати приміщення. Однак, з кожною хвилиною проведеного обшуку її очікування все більше танули. Нічого схожого на відеотехніку, жодних передавальних пристроїв. Це погано - значить, насправді...

     Ніка сперлася на підвіконня і, обхопивши голову руками, втупилася порожнім поглядом у підлогу. Так вона стояла деякий час, поки не відчула, як напружено пульсує кров у її скронях під долонями. Це вивело її зі ступору і вона, різко струснувши волоссям, спробувала повернутися до реалій.

     Що ж, будемо виходити з ситуації, що склалася. Якщо відкинути тему розіграшу, то відсутність відеокамер, навпаки, дуже добре. Виходить, у такому разі її і не пасуть. Якщо її викрали насправді, то у неї є можливість у перервах між спогляданням Бормана займатися тим, чим їй заманеться. А що їй може заманутися? Ну, вже точно вона не збирається тут залишатися і сидіти склавши руки. Якщо її особливо не охороняють, значить, впевнені, що за них це зроблять гори. Справді, поки що не зрозумілий шлях відступу, але він точно має бути. Вона ще й не з таких халеп вибиралася. Не знають на кого напоролися. Чи знають? Як би зрозуміти, що означають ці загадкові слова про її майбутнє "щастя"? Ясно, що її для чогось готують, до того ж, судячи з інтер'єрів і їжі в холодильнику, її здоров'я і гарний зовнішній вигляд для них важливі. Чи не в рабство? А, може, на органи? Але тоді б їх не особливо цікавив IQ. Може в дружини якомусь близькосхідному шейху? Спробувати прикинутися іудейкою? Але вони, напевно, вивчили всі її таємниці. Тоді залишається лесбійкою? Гарна ідея, могла б спрацювати, але поїзд теж пішов, їхні взаємини з Германом напевно не залишилися для них секретом.