Прихована камера по-карпатські

Погода в горах непередбачувана. Небо, що прояснилося до обіду, надвечір знову заволокло товстим шаром хмар, сніг пішов із новою силою, сніжинки, що падали з неба, своїм розміром викликали здивування навіть у місцевих старожилів. Унаслідок такого подарунка природи снігове покривало, розчищене за день ударною працею місцевої сніготехніки, почало знову рости, до того ж зі швидкістю, впоратися з якою вже не було можливим. Незважаючи на це, запізніла пара наполегливо пробивалася крізь перепони, сподіваючись нарешті побачити загадкову вивіску "Патрік". Несподівано зі снігової купи, що сторчала поруч, вивалився чоловік у розстебнутій дублянці. Побачивши пару, він, хитаючись, пішов їй напереріз. Зробивши кілька кроків, чоловік зупинився, дістав пляшку з кишені, відхлебнув ковток і звернувся до простору:

     - Адже добре! І ніхто не в курсі, як добре!

     Дивним було не саме звернення, не тим, що язик чоловіка заплітався, а те, що воно було вимовлене німецькою. А ще більш дивно, що Ніка його чудово зрозуміла. Тому спіймавши певний кураж від ситуації, вона в дусі щасливого німця відповіла його мовою:

     - Чому ніхто не в курсі? Ми цілком з вами згодні!

     Німець на мить завмер, остовпілими очима озираючи Ніку, і випалив:

     - Сніг - це першопричина очищення, він дає нам істинну віру в те, що добро панує у Світі туману, брехні й підлості...

     - Зі снігом я згодна, а от що у Світі панує добро - я б посперечалася...

     Німець підняв пляшку над головою, видав життєрадісне "Прост!" і, відпивши ковток, розчинився в сніговій купі, наче його й не було.  

     Герман терпляче супроводжував усе це мовчазним подивом. Коли ж зустріч закінчилася так само несподівано, як і почалася, він обережно запитав Ніку:

     - Схоже, ти відпустила йому гріхи?...

     - Нехай це так вважатиметься, - весело відповіла Ніка, вкотре радіючи, що чотири роки, проведені нею на романо-германському факультеті, не минули даремно.

    Якщо дотримуватися логіки розвитку подій, то немає нічого дивного в тому, що через деякий, зовсім нетривалий час, Ніка з Германом спускалися сходами клубу "Патрік" назустріч людському рою, який гуде, п'є, танцює і спить. Нічний клуб "Патрік" славиться в цій частині Карпат своїм зворушливим ставленням до людських примх. Гірськолижники, які добре набралися, і сноубордисти, що не менш гарно напилися і вирішили поховати свій завтрашній катальний день, можуть довести себе до стану повного трансу і, відкинувшись у м'яких розкладних кріслах, спати собі на втіху до чергового обіду або вечері. Турботливі клубні "стюардеси" вкриють їх теплими ковдрами, а терплячі прибиральниці відмиють вранці підлогу, не торкаючи сплячих своїм незадоволеним буркотінням.

     Насилу діставшись шинквасу, що йде в нескінченність, змерзла пара оприбуткувала належні їм подвійні "бурбони". У цей час зал раптово завмер, і світло згасло. Через мить запалали прожектори, і на сцені, що розташувалась під стелею, з'явилися двоє ведучих у темних окулярах. Їхня поведінка була вельми своєрідною, вони без зупину сміялися, зовсім не звертаючи уваги на люд, що застиг, очікуючи розв'язки. Нарешті, коли заразливий сміх почав потроху опановувати й чікунів, вони різко зупинилися у своєму виливі почуттів.

     - Панове, - заявили вони, прибираючи сльози, - просимо пробачити нас за наше ридання, але ми щойно подивилися те, що доведеться побачити і вам. Причому зараз і негайно! Фінальний показ переможців конкурсу "Прихована камера по-карпатські" вважаємо відкритим!

     Сцена несподівано стала змінювати положення. Передній край, як у розвідного мосту, став повільно підніматися до стіни. Ведучі заметушилися на платформі, під гучний сміх публіки спробували зістрибнути, але потім повернулися назад і зникли з очей. Відразу ж пролунав крик, хрускіт і на всі боки, з-під притиснутої до стінки сцени, розлетілися мерзенні бризки. Публіка відреагувала на "розчавлених тарганів" залежно від кількості випитого: одні скрикнули від несподіванки, інші затупотіли ногами від задоволення. Але тут же збоку відкрилася стіна, і з неї живі й неушкоджені вистрибнули винуватці емоційного поділу публіки. Натовп радісно вітав їх, намагаючись стягнути до себе і напоїти кожен у своїй компанії. У цю мить сцена засвітилася і перетворилася на великий монітор, на якому виникли кадри третього фіналіста конкурсу "Прихованої камери":

     "Гірська дорога, що звивається серед височенних заметів. Товщина снігу подекуди сягає півтора і більше метрів. На задньому плані вершини гір і рідкі високогірні ялинки. На одному з поворотів стоять двоє неабияк підмерзлих лижників, вони з тросом у руках покірно чекають на допомогу. Їхній автомобіль не впорався з крутим поворотом і в'їхав у глибокий сніг. З височенного замету стирчить тільки задня частина старого "Опелька". Машина навантажена, все заднє скло завалене якимись сумками. Нарешті з-за повороту з'являється джип із лижним багажником зверху. За неписаними правилами, він не може проїхати повз і кинути тих, хто зазнав лиха, на узбіччі. Джип зупиняється, з нього виходить водій міцної статури і в спортивній куртці, а з іншого боку вистрибує дівчина-блондинка в короткій шубці. Вони співчутливо розглядають постраждалу машину. Потім водій джипа чіпляє трос до переду своєї машини і, повільно здаючи назад, натягує його. Застряглий у снігу "Опелек" напрочуд легко починає виповзати зі снігового полону. Блондинка підстрибує на місці і плескає в долоні, радіючи швидкому вирішенню проблеми. Крупним планом "Опелек", але несподівано зі снігу з'являється тільки задня частина машини. Де передня не зрозуміло. Сумки безладно сиплються по дорозі. Водій джипа здивовано вискакує з кабіни і біжить до "Опельку". Блондинка продовжує радісно плескати в долоні, але вже не підстрибує. Господарі постраждалої машини хапаються за голову і з жахом махають руками. Обличчя розіграних "рятувальників" крупним планом - гідне третє місце".